Украинская литература и мгла Мордора: мнение про обывательщину и талант

Словосочетание «современная украинская литература» правомерно только в том случае, если использование определения «современная» в отношении этой литературы – лишь констатация того, что литература эта была произведена в обозримом нынешнем. Не менее современна докторская колбаса, которую вчера произвели, а сегодня завезли в гастрономы. Это фактическая современность. Читати далi »

Камінці. Нові орбіти сучукрліту та міцно забуті москалі

Камінці. ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 і ч.5

Кидання камінців у ставок сучасної української літератури по одному, а не всією жменею одразу, має як свої переваги, так і свої недоліки. З одного боку, жваві хвильки коментарів білоруських френдів показують, що тема на часі не тільки для нас. З іншого боку, дехто з українських коментаторів встиг зауважити таке, що не залишає каменя на камені від моєї попередньої концепції. А я з ними несподівано погодився - бо як не погодитися? І тепер ось не знаю, що писати далі. На наїзди метрів вітчизняної публіцистики, що публіцистику, мовляв, так не пишуть я не зважаю - бо це не публіцистика, а розвідка. Читати далi »

Камінці. Кілька спойлерів сучукрліту

 Камінці. ч.1, ч.2, ч.3 і ч.4

Якщо детективники й королі жахів та інших трилерів дико ображаються за спойлери (так на сленгу цих добродіїв називається повідомлення «хто вбивця») то сучукрписи, схоже, тільки радітимуть, якщо котрийсь із критиків мимоволі перекаже фабулу їхніх опусів. Значить - хоч цей читав, а не лає за усталеною метроінтелектуальною традицією. Для збереження інтриги візьмемо приклад з детективників: триматимемо в секреті прізвища авторів і назви творів. Вибір творів нічого не означає, просто в такому порядку вони стояли на моїй книжковій полиці, але сподіваюся, що саме такий метод випадкових чисел дасть гарне уявлення про жанрово-тематичний зріз сучукрліту. Читати далi »

Камінці. Молоді та буйні пагінці

Камінці. ч.1, ч.2 і ч.3

Існує велика спокуса генеалогічного підходу до сучукрліту, як греки колись впорядкували своїх богів, божків і боженят. Ну знаєте, оце - Забужко породила Пиркало, Пиркало породила Бурковську... Або – Андрухович породив Жадана, Жадан породив анархію. Але доведеться утриматися, щоб не образити біологічних батьків укрсучписів та анархії в Україні. Несторе Івановичу, я ж ні-ні, зачохліть свого кулемета взад. Читати далi »

Камінці. Відродження на згарищі

Камінці. ч.1 і ч.2

Отож, вирішивши обмежити читання російських книжок, я менш за все сподівався на українську класику. (Повторюю, що незаслужено). І питання було суто практичне: наскільки вистачить мені чтива, якщо читати хоча б одну книжку на тиждень. Чи не доведеться покинути читання взагалі і перейти на комікси?

Бо українські книжки в більшості книгарень Києва ще й досі традиційно містяться в одній шафі в найдальшому закутку зали, яку торговельну мережу не візьми. На скільки мені вистачить однієї шафи? Читати далi »

Камінці. Ніла Вікторівна та коди української літератури

Продовження. Початок тут

Абсолютно правий той, хто вже закидає авторові, чи не завеликий вступ він завернув, і де ж тут, власне, про українську літературу, та ще й сучасну. Втім, закликаю читача до витримки галицького боярина Боброка, який керував засадним полком на Куликовому полі: ще не час про сучасну, поки не згадали незлим тихим словом літературу класичну. Читати далi »

Камінці. Десятиліття сучукрліту та російське блукання по колу

Бросая камни в воду, смотри на круги, ими образуемые. Иначе твое занятие будет пустою забавою. (с)
К.Прутков

Час жбурляти каміння і час його збирати. Зараз – час збирати. Підводити риску під певним періодом розвитку української літератури, власне, можна було ще в 2009 році, коли видавці перестали видавати, мотивуючи це кризою, і лаючи черговий уряд, що геть перекрив їм кисень. Та думалося, що це – тимчасове. Криза в нас перманентна з 1985 року, і кисень видавцям перекривав кожен другий уряд, незалежно від гасел, під якими проштовхався до корита, а видавці, однак, продовжували пересуватися на великих чорних джипах, а не пішки, і книжки, однак, видавалися якимось дивом.

Милицайкины будни

Один юный лейтенантик-опер решил "срубить капусту", втихую спарился с местным пожилым литераторишкой, и они совместно накатали роман: "Ментам - не больно!" Лейтенант, стало быть, давал материалы, а писатель их литературно обрабатывал, Будущий гонорар они планировали поделить пополам.

Знакомы они были давно - жили в соседних подъездах. Позднее лишь парень, женившись, переехал в квартиру жены на другой конец района. Вырос он на глазах литератора, имел его в своих авторитетах, и привык относиться к нему как к родному человеку. Вот почему правду о своей работе - не таил, рассказывал в с ё...

Артем Чапай: "Сучукрліт – це література інтелігенції для інтелігенції"

Він проїхав  автостопом всю Латинську Америку, щоб свої спогади потім викласти у своєму ЖЖ, а потім у книзі під назвою "Авантюра". Артем Чапай - письменник, що не вважає себе письменником.

Нещодавно стартував  ваш проект «Щоденники мотоцикліста». Можете розповісти про нього читачам «Молодої Літератури»?

Це наполовину мистецький, наполовину  журналістський проект, дуже близький до нон-фікшн. Багато читачів «Авантюри»*  говорили, що було б добре, якби хтось отак подорожував Україною, а не закордоном, бо так цікавіше.

Як уряд кинув видавців

У попередній статті ми побачили, що українському видавцеві зараз важко. І найближчим часом покращення не очікується. Нижче розповім, як уряд “кинув на бабки” деяких видавців, котрі отримують державну підтримку.

Є в Україні державна програма підтримки українських видань “Українська книга”. На участь в ній подається в останні роки півтори-дві сотні видавництв. Частина з них мають зв’язки з чиновниками - типу “свої”, частина - приватники, які отримують фінансування за відкат, ну і деякі, схоже, отримують іноді кошти “просто так”, після проходження пекла з оформленням усіх необхідних папірців. Читати далi »

Украинизация, которой нет

На днях задался целью купить на донецком книжном рынке что-нибудь по истории Украины. Исторической литературы на раскладках и полках супермаркетов было как всегда предостаточно, вот только искомого материала не оказалось. Традиционные пасквили российского производства уже порядком достали, а выслушать другую сторону, то есть тех самых непримиримых националистов, которыми у нас так любят пугать маленьких детей, в очередной раз не удалось. Ну не торгуют у нас такой литературой. Читати далi »

Українське книговидання над прірвою

Складається враження, що українська книга - приречена, і невдовзі зникне як явище. Поза Києвом, Львовом та Харковом купити нові видання українською дуже важко – у деякі обласні, а тим більше районні центри такі книжки просто не завозять. Криза сильно вдарила по видавцях. З “не-державних” нормально справи йдуть лише у кількох видавництв першого (А-ба-ба-га-ла-ма-га, “Грані-Т”, російське Фоліо, Нора-друк) та другого (Кальварія, Факт, Ранок, Смолоскип і ще кілька) ешелонів. Якщо різке падіння попиту на книги не припиниться, більша половина українських видавництв піде з ринку.

Флешмоб: досліджуємо професійний рівень експертів Нацкоммору

Ідею ще однієї цікавої акції, участь у якій може взяти участь кожен з вас, підказали наші читачі. Вона полягає в тому, щоб надсилати до Нацкоммору якомога більше звернень з вимогою провести експертизу художніх творів, засобів масової інформації, контенту інтернет-ресурсів тощо. Можна вимагати висновків як щодо власних творів (якщо Ви самі щось пишете, малюєте, інсталюєте тощо…), так і щодо всесвітньо визнаних творів літератури, візуального мистецтва або кіно.

Сергій Жадан: „Культура втратила зв’язок з реальністю”

Публікуємо український текст інтерв`ю Андрія Манчука з Сергієм Жаданом, який був опублікований російською на порталі “Рабкор” 

- Сергію, чи вплинула на літературний процес в Україні економічна криза? Не лише у сенсі видавничих проблем. 

С.Ж.: Ну, світоглядно вона навряд чи якось вплинула. Так чи інакше, криза торкається фінансових аспектів. У випадку з «літературним процесом» це не лише видавничі проблеми, це загалом проблеми організаційного характеру, якщо конкретніше – презентації, виступи, фестивалі, співпраця зі ЗМІ і так далі. Читати далi »

Піккардійська Терція замість концерту дала сеанс музичної терапії

14 листопада, попри усі скасування і заборони масових зібрань і акцій, найвокальніша українська формація – гурт «Піккардійська Терція» - давала свій черговий-плановий концерт у Києві. Атмосфера була просто дивовижною, прониклись навіть два міністри – культури і внутрішніх справ (і всі без масок). 

Піккардійці за кілька днів до концерту надіслали усім запрошеним повідомлення про те, що на вході на концерт роздаватимуться маски. Ми приготувалися, що підемо на маскарад - натомість, лише у гардеробі «Жовтневого» нам жінка в масці запропонувала бінокля, який, на жаль, не рятує від страшної епідемії. 

Врятував концерт. Ще на початку «вокальна формація» заявила, що у зв’язку з епідемією концерт довелося скасувати й призначити сеанс музичної терапії. Читати далi »