У попередній статті ми побачили, що українському видавцеві зараз важко. І найближчим часом покращення не очікується. Нижче розповім, як уряд “кинув на бабки” деяких видавців, котрі отримують державну підтримку.

Є в Україні державна програма підтримки українських видань “Українська книга”. На участь в ній подається в останні роки півтори-дві сотні видавництв. Частина з них мають зв’язки з чиновниками - типу “свої”, частина - приватники, які отримують фінансування за відкат, ну і деякі, схоже, отримують іноді кошти “просто так”, після проходження пекла з оформленням усіх необхідних папірців. Читати далi »

На днях задался целью купить на донецком книжном рынке что-нибудь по истории Украины. Исторической литературы на раскладках и полках супермаркетов было как всегда предостаточно, вот только искомого материала не оказалось. Традиционные пасквили российского производства уже порядком достали, а выслушать другую сторону, то есть тех самых непримиримых националистов, которыми у нас так любят пугать маленьких детей, в очередной раз не удалось. Ну не торгуют у нас такой литературой. Читати далi »

Складається враження, що українська книга - приречена, і невдовзі зникне як явище. Поза Києвом, Львовом та Харковом купити нові видання українською дуже важко – у деякі обласні, а тим більше районні центри такі книжки просто не завозять. Криза сильно вдарила по видавцях. З “не-державних” нормально справи йдуть лише у кількох видавництв першого (А-ба-ба-га-ла-ма-га, “Грані-Т”, російське Фоліо, Нора-друк) та другого (Кальварія, Факт, Ранок, Смолоскип і ще кілька) ешелонів. Якщо різке падіння попиту на книги не припиниться, більша половина українських видавництв піде з ринку.

Читати далi »

Ідею ще однієї цікавої акції, участь у якій може взяти участь кожен з вас, підказали наші читачі. Вона полягає в тому, щоб надсилати до Нацкоммору якомога більше звернень з вимогою провести експертизу художніх творів, засобів масової інформації, контенту інтернет-ресурсів тощо. Можна вимагати висновків як щодо власних творів (якщо Ви самі щось пишете, малюєте, інсталюєте тощо…), так і щодо всесвітньо визнаних творів літератури, візуального мистецтва або кіно.

Читати далi »

Публікуємо український текст інтерв`ю Андрія Манчука з Сергієм Жаданом, який був опублікований російською на порталі “Рабкор” 

- Сергію, чи вплинула на літературний процес в Україні економічна криза? Не лише у сенсі видавничих проблем. 

С.Ж.: Ну, світоглядно вона навряд чи якось вплинула. Так чи інакше, криза торкається фінансових аспектів. У випадку з «літературним процесом» це не лише видавничі проблеми, це загалом проблеми організаційного характеру, якщо конкретніше – презентації, виступи, фестивалі, співпраця зі ЗМІ і так далі. Читати далi »

14 листопада, попри усі скасування і заборони масових зібрань і акцій, найвокальніша українська формація – гурт «Піккардійська Терція» - давала свій черговий-плановий концерт у Києві. Атмосфера була просто дивовижною, прониклись навіть два міністри – культури і внутрішніх справ (і всі без масок). 

Піккардійці за кілька днів до концерту надіслали усім запрошеним повідомлення про те, що на вході на концерт роздаватимуться маски. Ми приготувалися, що підемо на маскарад - натомість, лише у гардеробі «Жовтневого» нам жінка в масці запропонувала бінокля, який, на жаль, не рятує від страшної епідемії. 

Врятував концерт. Ще на початку «вокальна формація» заявила, що у зв’язку з епідемією концерт довелося скасувати й призначити сеанс музичної терапії. Читати далi »

Наприкінці жовтя у книжкових магазинах Росії і в інтернеті з’явився новий роман Віктора Пєлєвіна „t”.

Складний сюжет захоплює - забуваєш про сон, їжу і всі інші життєві потреби.

Герой, таємничий граф Т., одночасно - письменник Лєв Толстой, майстер східних систем двобою, персонаж консольного шутера, вирушає на пошуки містичної Оптиної Пустині і причин того, навіщо він її шукає.

Жанр твору – гостросюжетний пригодницько-релігійний роман, сповнений пошуку смислу життя. Тема інтимна також розкрита: є пара любовних сцен, одна з яких ледь не завершується наверненням головного героя в скопці.

Читати далi »

Перевести статью на русский

Роман Джін М. Ауел «Клан печерного ведмедя», перша частина її чотирьохтомної саги «Діти землі», потрапила мені до рук від активістки Бельгійського «Грінпісу» прямо з полиці однієї з Брюссельських книгарень. Спочатку, незадоволено прочитавши напис на обкладинці: «Переможець премії «Найкращий американський бестселер», я виніс романові категоричний присуд: кічуха. Проте, мимоволі пробігшись очима по перших сторінках, зненацька відчув, що втягуюся в це чтиво, ніби в мелодраматичний серіал, а мої стереотипні уявлення про «легку» літературу, як тупувату попсню, поступово розбиваються на друзки. Читати далi »

 На мой взгляд, будущее книжной индустрии довольно легко предсказать, наблюдая за развитием индустрии музыки. Уже через 10-15 лет все книги будут продаваться в электронном формате, что кардинально изменит структуру отрасли и роль издательств. Вероятно, в Штатах это произойдет значительно быстрее. Читати далi »

«Дом Книги» в центре Черкасс захвачен рейдерами. Подходящие к закрытым дверям школьники и студенты недоуменно дергают опутанную цепями дверь и толпятся у входа, пытаясь выяснить, где же теперь им приобретать пособия, словари и прочую литературу.

После двенадцатилетней тяжбы помещение центрального книжного магазина было ночью взломано двухметровыми амбалами. Замки сменены. Читати далi »

Ігор Бондар-Терещенко. У задзеркаллі 1910 – 30-их років. – Київ: Темпора, 2009. – 528 с. Пропонована книга є цікавим, несподіваним поглядом на так званий «радянський» культурний процес 1910–1930-х років ХХ століття: крізь своєрідне «задзеркалля» офіційної епохи і зсередини – через листування, спогади, щоденникові нотатки. 

Таким чином, автор сповідує принцип «мікроісторії», а також дослідження «історії повсякденності», давно вже визнане соціологією і неприйнятне в літературознавстві. Що пив Хвильовий, з ким спав Блакитний, куди Скрипник сховав гроші партії – висвітлення цих, а також інших подробиць життя донедавна було неможливим для історії нашої культури через засилля «патріотичного» лицемірства. 

Читати далi »

Час від часу зустрічаються статті на кшталт "Чи мав Оруелл рацію?" або "А може, все-таки правий був Гакслі?" Імхо, ця постановка питання надто спрощена. Звичайно ж, жодна антиутопія не справдилася повністю. Кожна з антиутопій - це лише модель, доведена до логічного завершення. В житті існують не ідеали (в тому числі негативні), а поєднання взаємозаперечних рис. Але так само очевидно, що в житті існують риси багатьох антиутопій - не тільки Оруелла чи Гакслі. Існує й боротьба проти цих рис. Давайте глянемо, які саме; які антиутопії ще не написано, але ознаки їх є у суспільстві - і спробуємо визначити, "яка ж розумная цьому альтернатива". Читати далi »

Міхаель Гайнрих - німецький політолог і математик, редактор «Журналу критичної соціології PROKLA», автор кількох книг. У книзі «Як читати «Капітал» Маркса?» він надає розгорнутий і прискіпливий коментар перших двох розділів "Капіталу". Пропонуємо переклад одного зі вступних параграфів цієї книги, в якому автор переконує в необхідності детального читання класичного твору тих людей, котрі вже налаштовані щодо капіталізму критично.

Читати далi »

Слово «комиксы» у всех прежде всего ассоциируется с Америкой. А ведь есть у нас и родные – украинские комиксы. Одним из первых их создателей в середине 90-х стал киевский художник Константин Сулима - в 1995 году, когда это было для нас в новинку, он придумал сценарий и проиллюстрировал историю про супергероя-козака по имени Буйвiтер. Читати далi »

Бомжам не потрібно організовуватись в сім'ї, щоб бути ламкою «ланкою суспільства», з його градаціями, касаціями, санаціями, люстраціями, феляціями та іншими "асоціальними" приступами соціального.  

Як би ми не облагороджували Працю, в замін на "облагородження" нею нас, все-ж будь-яка наймана робота - це експлуатація нашої недоосвіченості, або недокомпетентності, або недоумкуватості, або недосконалості, або невинахідливості, інакше кожен з нас би знайшов спосіб не працювати бодай найманцем.

Читати далi »