Геббельс би плакав

Вже, здається, всі, хто мав бажання, висловились із приводу інформаційної війни, засудивши тоталітарні путінські медіа, що зомбують і промивають мізки. І навіть громадську театралізовану акцію під назвою «Армія брехунів» провели. Україна перебуває у медійному просторі іншої держави, тому інформаційна війна, яку ця держава веде, не може не «рикошетити» по нас. І у ХХІ столітті віртуальна складова війни не менш важлива, а може, й важливіша за реальну.

Те, що під час війни свобода слова та преси обмежується, теж ніби ні для кого не новина. Особливо свобода ворожої преси на своїй території. (more…)

На смерть «Новинаря»

…Но я не сумела его спасти…
Lюк

Я не зумів його врятувати. Хоча щотижня сумлінно купував, незважаючи на те, що давно не маю часу на читання журналів, особливо тижневиків новин. Моя теорія про те, що українізацію медіапростору треба починати з себе, голосуючи за українські видання своєю гривнею, принаймні, в цьому окремому випадку не спрацювала. Журнал «Новинар» закрито, і закрито, за словами його видавця Джеда Сандена, через низький попит на україномовні видання.

(more…)

Люди з дуже серйозними обличчями

Російський гуморист Максим Галкін завдав тяжкої образи українській нації. Болючим ляпасом для кожного з нас пролунало з його вуст слово «хохол»; потоптався він і по найсвятішому, натякнувши, що Президент України отруївся, поївши суші… Смішно? Еге ж. (more…)

«Moscow, Moscow, закидаем бомбами…

«…будет вам олимпиада, ха-ха-ха-ха-ха», - таке, за переказами, вчулося радянським цензорам у веселому шлягері групи Dschinghis Khan, після чого групу заборонили в СРСР. Роки минають, а Росії – наступниці Радянського Союзу – все щось вчувається. Ми ж звично робимо з кожної російської галюцинації, яка стосується України, національну проблему, в рамках якої стають помітними усі наші найганебніші комплекси. Особливо очевидним це стало під час програми «Свобода слова» (ICTV, 5 травня, відеоверсія тут, яка увінчала масштабний «міжнародний скандал» навколо сувенірної ляльки Гітлера, що її знайшли в одній із столичних крамниць. (more…)

Немає новини без трупа

Я працюю редактором інтернет-видання, тому «відвідуваність» та «кількість переглядів» є чи не головними параметрами у моїй системі виробничих координат. Ці показники дозволяють не лише обирати правильні вектори діяльності редакції, але й багато розповідають про аудиторію, її інтереси, звички і… на жаль, не найкращі особливості.
(more…)

“Реабілітація”. Зеки-боксери вибиваються з неволі

Побачивши цю новину на сайті Newsru.com, я, відверто кажучи, спершу згрішив, подумавши погано про його власників, російських олігархів в екзилі: цей сайт схильний роздувати з кожної мухи антипутінського слона. Проте, перевіривши першоджерело та вдавшись до ретельної гуглоскопії, пересвідчився: правда. (more…)

"зомбі - ящік"

Телебачення зараз модно не дивитися, ігнорувати, зневажати і ганити – принаймні, у більш-менш освічених колах. Навіть той, хто не відривається від екрану на дозвіллі, навряд чи знайде добре слово для телебачення.

У цьому телеглядачі одностайні, а ось оцінка мовної ситуації в ефірі може дуже сильно варіюватися залежно від політичних переконань глядача. (more…)

Галімий піар

Поширене словосполучення «галімий піар» міцно асоціюється в мене із командою так званого «Київського медіахолдингу» (або, як вони самі малограмотно пишуть – «Медіа Холдингу»). Я і мої колеги з «Телекритики» написали про цей феномен, що сяє на вкраїнському медіа-небосхилі з початку 2007 року, вже не один десяток матеріалів, але я не перестаю дивуватися тому, що Казбек Бектурсунов, Дмитро Джангіров та їхні зброєносці дотепер примудряються доїти Леоніда Михайловича Черновецького, постачаючи йому настільки грубі і примітивні послуги псевдозв’язків із громадськістю. (more…)

Надрукуйте, Христа ради!

У перші теплі весняні дні до редакцій багатьох газет та журналів надійшов лист із доданими до нього компакт-диском та симпатичною картинкою. «Просимо розмістити на шпальтах вашого видання в якості соціальної реклами безкоштовний одноразовий друкований макет з привітанням Президента України В.Ющенка з нагоди 8 Березня», - йшлося у ньому.
Розмістити пропонувалося отаке: (more…)

Національна телекомпанія – граблі для Ющенка

Призначення керівником Національної телекомпанії України Василя Ілащука – ще один печальний симптом хвороби нашого Президента.

Ми вже ніби призвичаїлись до того, що його «кухарки» - улюблені співачки, придворні режисери, особисті лікарі, прес-секретарі і просто секретарі, - матеріалізуються на міністерських, губернаторських та інших керівних посадах. Хто завдає менше шкоди (про користь мовчу) – порядний і патріотичний дилетант чи професійний казнокрад – питання філософське. (more…)

Дещо про справжню цензуру

Кореспондент телеканалу СТБ Осман Пашаєв заявив, що керівництво не пропускає його сюжети з політичних міркувань. Це перша публічна заява про цензуру у ЗМІ такого рівня з початку жовтня. Розмов у кав’ярнях та курилках було чимало, але кидатись на амбразуру ніхто не поспішав. (more…)

Вперше і востаннє пишу про кінодублювання

У кінотеатрах Казахстану фільм казахською мовою можна побачити лише на національне або державне свято. «Фільми йдуть російською мовою, – розповів мені журналіст Ігор Неволін. – Казахською у прокаті не більше 5-10%, як правило, ці стрічки зняли ще за радянських часів. Виняток становила наша стрічка «Кочівник», прем’єра якої відбулася казахською мовою з російськими субтитрами». За словами Ігоря, етнічних казахів у його країні менше 60%, і лише 40% корінного населення володіє мовою титульної нації. На півдні країни, у районах компактного розселення узбеків, показують фільми узбецькою. (more…)

26 січня «блакитні екрани» багатьох мешканців київського житлового масиву Троєщина згасли. Компанія «Воля-кабель», яка охоплює приблизно 80% столичного ринку послуг кабельного телебачення, відключила аналоговий сигнал. Таким чином «Воля» запрошує своїх абонентів переходити на цифровий стандарт.

(more…)

Нечесні новини

Людям, які не зовсім розуміють, у чому полягає проблема замовних матеріалів у новинах(або, медійним сленґом - «джинси»), я зазвичай пояснюю на прикладі ковбаси. Що буде, якщо ковбасу марки «М’ясна», яка пристойно коштує і за держстандартом повинна складатись на 90% з м’яса, робити з самої сої, крохмалю й кісткового борошна? На цивілізованому ринку – буде штраф, вилучення продукції, позбавлення ліцензії.
(more…)