Генкок бачив музику. Дослівно. Себто докладно. Візуально. Це не був фігуративний візуальний образ, як, зрештою не була й абстракція: те, що бачив Генкок, можна радше назвати психічним віддзеркаленням сценічного простору, у котрого замість театральних конструкцій були енергетичні зв’язки різної тональності й напруги. Як саме бачив Генкок?

Отже, готовий продукт уявлявся Генкоку не як вузол з мелодії, супроводу й тексту, а як ментальний міраж її сценічної репрезентації. Генкок бачив простір нової пісні як порожнечу з обірваними краями – такі асоціації викликав у нього імідж співака – unisex-ної істоти з пластикою кіберандроїда. (more…)