Лев Толстой

Л. Н. Толстой тихонько спрашивал ящерицу:
– Хорошо тебе, а?
И осторожно оглянувшись вокруг,
большой человек мира сего сознался ящерице:
– А мне – не хорошо.
М. Горький

Найбільш до експансії ідей “народництва” як предтечі більшовизму прислужився сьогоднішній ювіляр Л. Толстой (1828 – 1910). Ніхто з письмаків, окрім Гете, не мав такої слави, як цей “пророк”, обожнений сучасниками. (more…)

Острів затонулих кораблів

Часто я самотній, ніби Крузо.
В. Симоненко

Якось авторові сих рядків замовили огляд культурного життя слобідського краю: побут, тенденції, проблеми мистецького люду. Найважче виявилося не почати писати, оскільки, по-перше, таки було про що, а, по-друге, вимальовувалася спокуслива можливість асимілювати офіційні правду і брехню. Річ була зовсім в іншому. (more…)

Яка газета була першою?

Коли ви не читатимете своїх газет, хто ж їх читатиме?
Не німці і не росіяни, бо в них є свої газети.

М. Міхновський

З друкованим словом в Україні завжди було важкувато. Валуєвський циркуляр 1863-го року вкупі з Емським указом 1876-го, якими заборонялося “усе вкраїнське”, діяли до початку XX-го століття. Очікуваний маніфест про громадянські вольності 1905 року невдовзі заступили драконові “Тимчасові правила про друк”. Не дивно, що в цій круговерті досі не з’ясовано, яка ж україномовна газета в Україні була першою. (more…)

ЗУПИНІТЬ КАВАЛЕРІЮ!

      Існування – це звичка, яку я все ще сподіваюсь придбати.

      Е. Чоран

Світ, чиє минуле давно застаріло, а сучасне швидко відкидається в антикваріат, потребує своїх хранителів. Утім, наші автори чомусь
завжди воліють трагедію, без огляду на довколишній фарс. Усі їхні рефлексії – довкола розчарувань, зради, спаплюжених надій і
нездійснених бажань. Схоже на “Втрачені ілюзії” Бальзака, “Загиблі мріяння” Діккенса і “Загублений рай” Мільтона. І вкрай рідко згадують казку про голого Короля, сповнену розбитих надій, гірких розчарувань, втрачених ілюзій, загиблих мріянь та покинутого раю. Себто про самого себе. (more…)

Разве мог предположить,
Что придется долго жить?

       А. Межиров

…У Франції існує “Асоціація за право гідно померти”. Але це у Франції – там тепло! І літературних джентльменів удачі там шанують ще за життя. Натомість український літератор зазвичай позбавлений права на гідній відхід. Згадаймо, як безсоромно, на “державному” рівні, спекулювали на смерті Василя Симоненка, Леоніда Кісельова, Василя Стуса… (more…)

ВАЗЕЛІН ЧИ СЛИНА?

Останнім часом усвідомлюєш – у житті так багато легких речей, що їх вже не хочеться робити. Чи варто порівнювати очі коханої з небесною блакиттю, а її щасливий вишкір – з разком непальських перлів, якщо досить покласти руку на коліно жінці, і вона твоя? Втім, не кожна жінка дозволить класти руку собі на коліно. Тож який сенс переходити від одного незручного положення до іншого, шукаючи глузду там, де ти його не клав?

Виходить, становлення людини – це вичерпання її можливостей, а історія людства – це історія кількох метафор: перлин, колін та інших несуттєвих на тлі небесної блакиті подробиць. (more…)

Хам

Поняття раси змінює розуміння історії.

Ю. Липа

Чомусь вважається, що панування більшовицького режиму в Україні було можливе лише тому, що існувала колоніальна територія, на якій кремлівські вожді насаджували антиукраїнську владу і нищили прагнення народу до самостійного життя. Утім, при цьому не зважають на більш глибинні, психологічні процеси зародження і утвердження більшовизму в Україні. Причому власними силами. (more…)

ФІЛОСОФІЯ ПИВА

Сколько нужно котлет к обеду,
Сколько купить билетов в кино.
Это и есть простые числа,
И пока они в пределах десятка,
Можно им доверять вполне.

Л. Киселев

Весела каша в голові наших співвітчизників багато в чому обумовлена відсутністю школи ідентифікації, але не варто засуджувати їх за це. “Ми називаємо свій час утилітаристським, а самі не вміємо до пуття користатися ні однією річчю на світі”, – вигукував О. Уайльд. (more…)

Подході буржуй глазік виколю...

Человека улучить не сможем? Нет сможем!
Выпустить новое, “улучшенное издание” человека –
это и есть дальнейшая задача коммунизма.
Л. Троцкий

 За умов глобального експерименту, що здійснювався в СРСР, ніякий ризик у наукових дослідах 1920-1930-х років не виглядав надмірним. Хоча самі межі поняття “науковості” були розмиті настільки, що ставало не ясно: чи йшлося про науку, а чи про наукову фантастику. (more…)

Непрочитаний Стус, або Хроніка “червоної” крамоли

Коли в людини вже немає нічого святого –
все знову і набагато людянішим чином
стає для неї святим.

Е. М. Ремарк

…Свого часу він приходив у київську родину автора сих рядків, бідкаючись, мовляв, усіх довкола саджають, а він досі на свободі. “Не хвилюйся, – відповідали на це. – Ще сядеш”. Сьогодні, переглядаючи родинний архів, і зокрема цвинтарні документи з перепоховання Василя Стуса (яким так само опікувалась вищезгадана родина автора, бо всі боялися), розумієш, що ні в його житті чи смерті, ані тим паче у творчості, питань не поменшало. Радше навпаки. (more…)

Павло Григорович

Вельми показовою у справі “самовиховання” радянської інтелігенції залишається для нащадків дивакувата поведінка Павла Тичини під час процесу проти Спілки визволення України (СВУ), що відбувався у Харкові березнем-квітнем 1930-го року. Перед тим Тичина був цілком лояльним поетом, навіть кілька разів матюкнувся на засіданні ВАПЛІТЕ, щоби, значить, бути ближчим до народу. Оскільки мав неабиякий гріх перед новою владою: брата-священика, а також захалявну лірику з крамольним віршем “Чистила мати картоплю”, за якого отримав нагінку від Чубаря за “протягування націоналістичного дурману в літературу”. У нижчеподаній історії “чистити себе під Леніним” довелося самому поету. (more…)

Муха в бурштині, або Хроніка “червоних” новобудов

Як смішно всі внизу
Голівки задирають –
З балкона я стругнув.
Ю. Позаяк

Так уже виходить, що протягом численних своїх письменницьких мандрів авторові сих рядків завше випадало кантуватися на маргінесі, себто у найвіддаленіших місцях рідних і не дуже – міських мегаполісів. При цьому завжди здавалося, що саме в центрі повинно відбуватися щось важливе. Натомість тут… (more…)

Хроніка “червоного” терору

Мы забирали жен себе
И к стенке ставили мужей.
П. Коган

Вождь пролетаріату В.Ленін називав пафос революційного терору прекрасним, уже в грудні 1917-го року закликаючи до жорстких репресій проти ворогів більшовизму, смертної кари і самосуду над спекулянтами. З часом це витворилось на уніфіковану ознаку “революційної” доби, і певний прошарок людей можна було поголовно винищити. (more…)

Сексу в нас “не було”. А постмодернізму?

…Но теперь
Не говорят “я верю”, а “согласен”.
И. Бродский

Що означала віра для радянської людини? Вона означала для неї усе. У що вірили радянські люди? У що завгодно, крім себе – від “лампочки Ілліча” до стогону космонавтів у міжпланетному ефірі. У 1908-му році А.Блок писав: “Часто приходит в голову: все ничего, все просто и нестрашно, пока жив Лев Николаевич Толстой”. Такою ж вірою живилися й пізніше, мовляв, поки Брежнєв живий – війни не буде. Її, між іншим, і “не було”, якщо не зважати на локальні війни, які Радянський Союз вів по всьому світові – чиста тобі віртуальна реальність, якою завжди був позначений радянський постмодернізм. (more…)

Як Гоголь у труні перевернувся, або Хроніка “червоних” перепоховань

Разом із підступною радянською медициною особливим цинізмом в усі часи вирізнялась практика посмертно-ювілейних учт і перепоховань. “Кажуть, ви знімали маску після смерті Льва Толстого, – побожно питалися у майстра-фахівця. – Що можете сказати з цього приводу?” “Що дуже прилипла борода”, – коротко відповів той. Миколі Гоголю, з якого по смерті теж дещо зняли, пощастило менше, адже до рук його ексгуматорів “прилипло” набагато більше поховального краму.

Навесні 1931-го року прах Гоголя, Язикова і Хом’якова переносили з кладовища при Даниловому монастирі до Новодівочого цвинтаря. Відбулась урочиста церемонія, зібрався письменницький бомонд, але могили розривала безпритульна дітвора, оскільки на місці монастиря планували збудувати колонію для малолітніх. (more…)