Олігархи "відроджують традиції меценацтва"

«Столичний мер Леонід Черновецький оголосив 2008 рік Роком доброчинності в Києві», – читаємо на офіційному сайті Київської міської ради. «Безумовно, нинішня міська влада та Леонід Черновецький особисто й без того роблять чимало доброчинних справ. Але ми хочемо долучити до них якомога більше самих киян, насамперед заможних», – розповіла журналістам Ірена Кільчицька, голова організаційного комітету «з підготовки та проведення відповідних заходів» [1]. Читати далi »

Принципи

Огляд новин аз 27.07

У свій час Юля Володимирівна Тимошенко стала автором парадоксального і в чомусь унікального зразка політичного повійства. У запалі популістського натхнення вона вигадала цілковито нове явище, аналогів якому ніде в світі нема: опозиційна влада. Це коли переможець виборів, лідер діючої парламентської більшості і голова уряду вважає себе одночасно лідером опозиції. Причому - лідером опозиції до свого партнера по коаліції (президента) та парламентської меншості. Від такого парадоксу настільки відгонить прогресуючою шизофренією, що аж любо-дорого поглянути. Читати далi »

Скниловская трагедия: жертвы - есть, виновных - нет

27 июля 2002 года во время авиашоу в честь 60-летия 14 авиационного корпуса (бывшей 14 Воздушной Армии) на аэродроме Скнилов (укр. Скнилів), расположенном недалеко от Львова, во время выполнения фигуры высшего пилотажа потерпел катастрофу истребитель Су-27 украинских ВВС. Самолёт упал в толпу зрителей, пришедших на авиашоу. 77 человек, из них 28 детей[1] (по другим данным — 86[2] человек) погибли, 300 (по другим данным — 543[1] ) человек получили ранения различной степени тяжести и были признаны потерпевшими.

Прошло 8 лет с того дня. Виновных нет.

Американські песики

Коли я чую час від часу стогнання про високий рівень української науки – мене це, вибачте, смішить. Мовляв, ще є інститути, спеціалісти, розробки. Треба збільшити фінансування – і Україна стане європейським Тайванем. Це говорять націоналісти, комуністи, журналісти.

А во дворе пить пиво можно!

Мой знакомый Сергей, буквоед по профессии и по призванию, знакомясь с изменениями в законе, запрещающем пить пиво в общественных местах, обратил внимание на то, что в перечне запрещенных мест не указан двор жилого дома. Лифт есть, таксофон есть, а двор - нету.

Для уточнения ситуации он уселся с бутылкой пива на скамеечке возле подъезда дома, в котором живет. Долго ждать не пришлось – скоро подъехали. Читати далi »

Мой маленький Вавилон

Бессарабия – это мой маленький Вавилон, лоскутное одеяло, пестрый ковер: цыгане, молдаване, болгары, липоване, евреи, румыны, албанцы, гагаузы, русские, украинцы – кого там только нет. Бессарабия мне вспоминается всегда солнечной – там прошло мое детство. Там остались слова, которых я больше нигде не услышу. Если слово «марабелька» еще встречается где-нибудь на Привозе, то «жарделя», «жарделька» – дикий абрикос, – это только там. И еще много слов осталось там, «на магале», то есть на отшибе. А спросите, например, у питерца, хочет ли он шелковицы - он фиг поймет, о чем идет речь, потому что шелковица у них – это тутовая ягода…