Погляд на Україну. Панорама з пагорбів Грузії

Більше тижня  я збиралась з думками, аби  написати цю статтю. І в цьому  немає нічого дивного — звичайна собі реакція на нокаутуючий позитивний шок, викликаний дводенним моїм перебуванням  на запрошення грузинських друзів в  їхньому Національному Агентстві Публічного Реєстру. 

Шанси завжди є  у всіх країн, просто не всім щастить тими  шансами  скористатись. В той  же час, ніякі попередні заслуги, ніяке “славне героїчне минуле” не є гарантією безхмарного майбутнього країни. Впасти можна в  будь-яким момент, з  будь-якої висоти. На наших очах занепадають країни, ще вчора абсолютно благополучні, і одночасно піднімаються з руїн ті, у яких, здавалося б, навіть бути не може ніяких шансів. 

Уявіть  собі, що у вас  є мрія, яку ви плекаєте довгі роки, фантазуєте, як би  ви  втілили її в реальності, якщо б мали можливість. Ви уявляєте собі свою мрію у найдрібніших деталях; ви самі живете в цій мрії і  намагаєтеся донести її до оточуючих, але... лише одиниці навіть ваших найближчих друзів здатні зрозуміти вас, не кажучи вже про те, аби допомогти втілити цю мрію. Навпаки — навіть ті, хто вас розуміє, сповнені скептицизму, співчувають вам, бо розуміють, що мрієте ви намарно, бо народилися не в тій країні, не в той час, і взагалі...  

Про свою мрію я  писала і говорила довгих десять років; лише на сьомий рік мене хоч хтось  почав слухати та розуміти; лише останній рік мене стали запрошувати  різні люди   поділитись своєю мрією публічно.  

...І  ось — раптово  ви потрапляєте  в свою власну  мрію, тільки вже  втілену кимось  іншим! Уявили  собі? Так ось —   я пережила  та продовжую переживати  настільки бурхливі  емоції, що, чесно  кажучи, досі дивуюсь,  як це я примудрилась  не розплакатись від розчулення перед грузинськими друзями! І це при тому, що всім відомо: я — людина, надзвичайно далека від зайвих сантиментів.  Скажу чесно -  якщо б я не бачила всього, про що зараз розповім — нікому і нізащо б не повірила...  

Я  написала величезну кількість букафф про критичну необхідність формалізації власності; будь-яка притомна людина давно вже сприймає цю тезу як аксіому; якщо ж хтось ще раптово не в темі, то матчастина в концентрованому вигляді викладена тут ;)  ; якщо комусь зручніше сприймати на слух, то ось вам відео).

Але все одно — повторюсь ще раз, максимально коротко та дохідливо: формалізація в наш час — це як писемність кілька тисячоліть тому, тобто — абсолютно необхідний компонент економічного та соціального поступу. Інша річ, що за допомогою писемності можна написати щось геніальне, а можна — слово “х...й” на паркані; тобто, навіть країну з повністю формалізованою власністю можна довести до ручки безліччю інших способів, але країна з неформалізованою власністю опиниться в дупі ГАРАНТОВАНО, бо не має ніяких шансів в сучасній економіці: так само, як гарантовано приречені на знищення неписьменні племена, якщо не отямляться і вчасно не візьмуться за розум.   

Отже, основні  функції Національного Агентства  Публічного Реєстру Грузії, розташованого фізично ось в цій невеличкій  будівлі в центрі Тбілісі, а віртуально — на сайті - такі:
- ведення реєстра  прав на нерухоме майно, реєстра про накладення арешту на майно, реєстра податкової застави/іпотеки; 
- облік кадастрових даних про нерухоме майно;  
- реєстрація заставних прав на рухоме майно (крім механічних транспортних засобів);  
- забезпечення доступності інформації про зареєстровані права та правовстановлюючі документи. 

Якщо коротко — то це інтерактивний “паззл” Грузії, який містить у собі всі можливі дані про всі  землі країни разом з усім, що на цих землях побудовано, про всі обтяження та обмеження стосовно кожного “шматочка”; при цьому ВСЯ інформація про кожен “шматочок паззла” є загальнодоступною для будь-кого. Як неважко здогадатись, внаслідок такої тотальної відкритості корупція політиків та чиновництва, рейдерство, шахрайство на ринку нерухомості, самозахоплення земельних ділянок, “ущільнювальні забудови” та тому подібні “прєлєсті” нашого повсякдення зникли, як воші з поголеної голови. 

“Раніше процес реєстрації майна був дуже довгим, складним  та заплутаним, - зазначається на сайті Агентства. - Становище було особливо важким у великих містах, тому що ті установи, з якими мали контактувати з метою реєстрації прав на своє майно фізичні та юридичні особи (бюро технічної інвентаризації, відділення земельного управління, житлові відділи, нотаріуси тощо) - вимагали багато часу та коштів. Доводилося платити багато офіційних та неофіційних платежів”. 

Керівник НАПР Сосо Цискарішвілі наочно демонструє мені, що таке Публічний Реєстр всєя Грузії ;)


Це - центр сканування. Кожен працівник має в день відсканувати 800 аркушів старих інвентаризаційних справ. Коли робота з переведення в електронний вигляд техдокументації "всєя Грузії" буде закінчена (а це станеться в найближчі місяці) НАПР планує надавати послуги іншим організаціям по переведенню їхніх паперових архівів в електронний вигляд. Вже стоїть черга з бажаючих - бо у людей на цьому фото величезний досвід та до автоматизму відпрацьовані навички


Ось так виглядають паперові архіви - так само, як і у нас, тільки надписи грузинською


Типовий план, старезний, ще навіть російською мовою. Саме таку древню макулатуру переводять в електронний вигляд в центрі сканування


Це единий дорогущий сканер за 25 тисяч доларів, який дозволяє сканувати без втрати якості товстелезні справи, не розшиваючи їх. Всі інші сканери - прості та дешеві

Основа концепції  — реальне втілення принципу “одного  вікна”. Зрозуміло, що в наш час, коли не існує технічних перешкод для об'єднання “під одним  дахом”, шляхом пошарового нанесення -  з  можливістю взаємного накладення в  будь-яких комбінаціях - найрізноманітніших просторових даних, немає жодного сенсу “розносити” ці дані по різних “конторах”. Різноманітних інформаційних шарів, “прив'язаних” до єдиної системи геодезичних координат,  може бути скільки завгодно — це і карти грунтів, і карти комунікацій, і межі всіх наявних земельних ділянок разом з будівлями на них, плюс легенди до кожного шару довільного розміру. 

Європа —  через доповідь Хайді Тальявіні - ганебно здала Грузію з потрохами на догоду Росії, а отже, маленькій країні не залишилося нічого іншого, крім як стати максимально просунутою — некорумпованою, заможною, соціально орієнтованою, максимально інвестиційно привабливою. Саме цим шляхом Грузія зараз і іде, навіть не йде, а  - біжить в чоботах-скороходах; граючись, перестрибує всі рекорди. Так, наприклад, за підсумками дослідження «Doing Business 2010», проведеного Світовим Банком та Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) в 183 країнах, по реформах, здійснених у сфері реєстрації нерухомості, Грузія займає друге місце після Саудівської Аравії, яка володіє непорівняно більшими фінансовими ресурсами, з такими показниками — 2 процедури, строк 3 дні, 0,0% - вартість транзакції. 

Це Тбіліське бюро реєстрації, година пік, між іншим. Люди отримують талончики з номерками та чекають в черзі - не більше, ніж 5-10-15-20 хвилин


Тут люди, як взагалі вперше відвідують Тбіліське відділення НАПР - отримують первинну консультацію. Це теж - "година пік"


На цьому екрані адміністратор зали контролює, аби люди в черзі не чекали довше, ніж 15-20 хвилин. Робота кожного з реєстраторів - як на долоні


А тут людям безкоштовно надають серйозні юридичні консультації по заплутаних майнових питаннях, що стосується реєстрації. Натовпу та ажіотажу також не спостерігається


Це - локальний реєстраційний офіс, розташований в містечку неподалік  Тбілісі, в якому мешкає десь 60 000 мешканців. Таких офісів, обєднаних в едину комп'ютерну мережу - 67 по всій Грузії.


Реєстраційна стійка "сільського" реєстраційного офісу


"Сільський" архів

Для порівняння подивимось на рідну неньку: Україна  — 10 процедур, строк  93 дні, 2,6% вартість транзакції. Це, зрозуміло, без хабарів, а також без врахування того, що величезна кількість людей і цілих груп людей не може отримати правовстановлюючі документи ВЗАГАЛІ — наприклад, ОСББ — стосовно власної прибудинкової території, або люди, які є співвласниками приватизованого житла, але не мають документів про це та посварилися з іншими співвласниками, бо дублікат свідоцтва про приватизацію можна отримати тільки в тому випадку, якщо ВСІ співвласники напишуть про це заяву.  Місце України в цьому рейтингу виводьте та робіть відповідні невтішні висновки  самі. 

Ось на цьому  відео я зафіксувала процес отримання  довідки-характеристики з автомата:

Все просто —  сканер зчитав номер заявки, а апарат подав довідку на друк! ВСЕ!!! Також  можна ввести в цей автомат будь-яку інфу про майно, яка вам відома — адресу, прізвище, кадастровий номер тощо, і автомат покаже вам наявні відомості, які нєвозбранно можна роздрукувати, “не відходячи від каси”.  Ви матимете абсолютно чинну довідку, яку не треба завіряти підписами-печатками — кому може спасти на думку фальшувати  довідки, аутентичність яких можна в будь-який час перевірити в інтернеті?! Як людина, яка витратила купу клієнтського бабла на підкуп співробітників БТІ задля отримання банальної інфи про майно відповідачів-боржників, тощо, а також на пришвидшення процесу отримання цих клятих довідок, прошу вас - покажіть це відео вашим знайомим, хай вони сповняться додатковою порцією ненависті до наших тупорилих чинуш та зрозуміють, чого насправді слід вимагати від політиків!

На цьому екрані айтішники спостерігають, чи все нормально з усіма працюючими в НАПР комп'ютерними програмами


Тут зберігаються бек-апи баз даних всього НАПР


В цих шафах збегірається  документація про майнові права в паперовому вигляді приблизно третини Грузії - решта ще в процесі переведення в електронний вигляд, але скоро НАПР докупить ще шаф, і лежатимуть вони тут на вічному зберіганні

Ось він, архів БТІ - вже відсканований, але ще не переїхав до затишних металевих шаф на довічне зберігання

Я  бачила людей  — кредитора та боржника, які  разом прийшли перереєструвати  з боржника на кредитора право  власності на квартиру. Операція зайняла  у них аж двадцять хвилин. Коли я  розповіла їм коротенько, яким чином  українські кредитори домагаються  від боржників виконання зобов'язання і скільки часу/зусиль/грошей коштує звернення стягнення на майно боржника, ці люди посміялися та сказали, що у них також буває, що платонеспроможний боржник не хоче переоформлювати на кредитора предмет іпотеки, але це безглуздо, бо суд все одно за кілька тижнів прийме відповідне рішення, та ще й збитки стягне, а Агентство та виконавча служба майже миттєво це рішеня виконають. Тобто, Агентство протягом  максимум чотирьох днів зареєструє перехід права власності та надасть оновлену виписку з Публічного реєстру, а виконавча служба на підставі цієї виписки негайно звільнить квартиру від колишніх власників та їхнього майна.

Це банкіри - ловлять клієнтуру, не відходячи від каси ;)
Все поруч - і реєстратори, і кредитні гроші - купуй-не хочу

А ще — уявіть собі — грузинських реєстраторів абсолютно не хвилює внутрішне планування ваших будинків та квартир!!! Тобто, ви можете за власним бажанням, якщо вам це навіщось потрібно -  вказати з точністю до міліметра, де саме розташовані двері у ваш сортір, але реєстраторів цікавлять виключно  капітальні стіни.  Всередині - роби, що хочеш, бо площа обліковується по капітальних стінах.  Це виключає маразм, який існує у нас — обмір по “опоряджених” стінах, що призводить до того, що у абсолютно однакових квартир “по стояку” площа суттєво відрізняється. Передчуваю, що на цьому місці ненависть до чинуш спалахнула в серцях у тих, хто роками не може узаконити свою знесену/побудовану гіпсокартонну стінку між кухнею та вітальнею. 

А розповісти вам, як побудувати багатоквартирний будинок  чи готель в Тбілісі? Елементарно, Ватсон! 

 По-перше, купуєте чи берете в оренду (максимум — на 49 років) земельну ділянку. При цьому всі публічні обмеження та обтяження на  користь суміжних земельних ділянок, тобто — яка має бути відстань від сусідів, максимальна поверховість, тощо — давно вже визначені і чудово відомі покупцеві під час укладання угоди.   

По-друге (лайт-варіант, для тих, кому без витребеньок) — заходите на сайт тбіліської мерії та безоплатно скачуєте собі якийсь з більш ніж сотні готових проектів, по яким будівлі вже успішно побудовано! Бажано робити це разом з архітектором, який “прив'яже” уподобаний вами проект до придбаної вами земельної ділянки або порадить інший, якщо ви раптом оберете проект, несумісний з вашою ділянкою. Або — якщо вам кортить з витребеньками — замовляєте архітектору проект “з нуля”. Ніяких дозволів не вимагається — презюмується, що, якщо у людини є диплом архітектора, значить, вона в курсі, як треба проектувати будинки.  

По-третє — здаєте правовстановлюючі документи на свою ділянку та підписаний архітектором проект в службу архітектурного контролю, яка за 20 днів максимум (задешево) чи навіть за один день (за кілька тисяч ларі, йой, жах, бугога!) дає вам дозвіл на будівництво!   

Будуйте на здоров'я! Кілька разів в процесі будівництва вас перевірять відповідні служби на предмет, чи не порушуєте ви, бува, будівельні норми, чи дотримуєтеся правил безпеки, тощо. Крім того, після отримання дозволу на будівництво можна зареєструвати майбутній будинок в Публічному реєстрі — за 50 ларі за 4 дні!!! На моїх власних очах дівчинка-реєстратор ввела в систему дані — номер заявки на реєстрацію (за цим номером згодом можна отримати в автоматі довідку-характеристику за 7 секунд), план земельної ділянки, назву забудовника (цього разу це була якась фірма, а не кооператив), дані нотаріального акту про розподіл будинку на квартирні власності з присвоєнням нумерації майбутніх квартир, зробила помітку “в стадії будівництва” - і   ВСЕ!!! З моменту реєстрації майбутні квартири вже можна нєвозбранно продавати-купувати. 

Це - реклама однієї в численних фірмочок, які займаються землевпорядчими питаннями. Грузини віддали цю справу в приватні руки - нікого не хвилює, хто саме зробить тобі план твоєї земельної ділянки та будівель на ній (можеш навіть сам собі зробити), головне - аби він відповідав критеріям, встановленим Інструкцією до Закону "Про Публічний реєстр", і був наданий на реєстрацію як в паперовому, так і в електронному вигляді. Тому ціни на послуги таких контор дуже низькі, а конкуренція - шалена.

Сподівають, що, дочитавши до цього місця, всі  втаємничені у вітчизняні  процедури - “130 підписів чиновників-хабарників на скриню мерця” - отримання проектно-дозвільної документації, а також жертви різноманітних “Іліто-центрів” - вже вдавилися від поваги та задрощів...  

  Біля цієї стійки люди оформлюють свої правочини - нотаріуси для цього більше не потрібні, все робиться "тут і відразу"

Не дивно, що грузини спокійно скидаються  грошима, організовують старі добрі житлово-будівельні кооперативи та й будуються собі помаленьку. Тому в Тбілісі метр квадратний коштує 500 баксів (в супер-пупер-центрі міста — 1200 баксів), а міні-готелі з ресторанчиками з шикарною кухнею, які тримають вскладчину  друзі-сусіди — буквально на кожному кроці.  

І товариства квартирні  у них — абсолютно у кожному  багатоквартирному будинку, і це при тому, що технічний стан післявоєнних грузинських панельок не йде ні в  яке порівняння навіть з нашим  Алчєвськом, да. А ларчік просто відкривається — грузинські можновладці не пожлобилися віддати землю під будинками та прибудинкові території в апріорну власність мешканцям. Причому, оформлення права власності було елементарним та в найгіршому випадку супроводжувалося хіба що сварами за межу мешканців сусідніх багатоквартирок!  

Грузини відразу формалізували свої багатоквартирні будинки як цілісні майнові комплекси - ось цілісний план всього будинку в інвентарній справі з архіву


Всі документи, що мають відношення до цілого багатоквартирного будинку - в одній папці. Це, здається, один з приватизаційних документів на одну з квартир


А це - старезна довідка-характеристика на цілий багатоквартирний будинок. У нас такого немає :( Українці - не грузини, у нас відсутнє розуміння, що окремі квартири не можуть "висіти в юридичному повітрі", а є частиною цілого.

Ну, як? Ви ще не захлинулися слиною заздрощів? Що, українці не могли б жити так само?! “Дєло  било нє в бобінє — долбо...дятли  сидять у кабіні”. Тобто, на Банковій та на Грушевського, а також в  інших високих кабінетах. Тому що недалекі довбодятли чомусь не розуміють, що приплив піднімає всі човни,  і в підсумку, втративши зараз на “кормлєніях” через дозволи-хабарі-відкати, вони дуже швидко компенсують ці втрати за рахунок розквіту легального бізнесу та стануть гідною рівнєю західним магнатам  з багатої цивілізованої України, а не бандюганами-нуворішами з країни-помийки “третього світу”. 

Багато таких землевпорядних фірмочок орендують кімнатки-офіси безпосередньо в будівлі Тбіліського реєстраційного центру - бо це реально зручно і для них, і для їхньої клієнтури; а скільки таких фірмочок ще по країні!..


А в цьому кабінеті... реєструють ВСІ юридичні особи, які створюються чи ліквідуються в Тбілісі! Працівників - аж ШІСТЬ осіб, ага.

Україна виглядає схожою на ожирілу ідіотку, що скаржиться на несправедливу долю, яка зробила  її такою товстою та огидною; мріє схуднути, тощо; при цьому  з ранку до ночі валяється на дивані, жере плюшки, дивиться “Телемагазин” та триндить з подружками по телефону на актуальну тему — який саме фуфломіцин-”спалювач жиру” чи “супер-пупер-тренажер, який зробить вас багінєю бєз утомітєльних усілій” - прикупити за дике бабло. Про те, що існує ЄДИНИЙ ПРАВИЛЬНИЙ ШЛЯХ - треба просто сісти на жорстку дієту та зайнятись хоча б побутовою фізкультурою -  ідіотка-Україна нібито здогадується, але то ж важко, потребує внутрішньої дисципліни,  моральних та фізичних зусиль, а отже - “нє канаєт”. Краще пошукати “свого, унікального шляху” - байдуже, що анітрохи він не унікальний і взагалі ЗАВІДОМО НЕПРАВИЛЬНИЙ, бо суперечить першому закону термодинаміки! 

Вибачте, але  стриматись несила. Який сенс бурхливо обговорювати угоди про іржаві лоханки  в чорноморській калюжі, термін дії  яких настане (або не настане) лише через  п'ять років, чи угоди про літаки,  яких теж ще немає, але до справжньої економічної та політичної підноготної  яких все одно ніяку громадськість ніхто не підпустить навіть на  гарматний постріл, і при цьому - не помічати дійсно актуальну, суспільно важливу, проривну  тему?! Не розумію, їй-бо! Помаранчеві лузери п'ять років займалися дерибаном під димовою завісою псевдопатріотичної  балаканини, каталися з Саакашвілі на лижах та цілувалися з ним в десна, але їм навіть на думку не спало змавпувати проведені ним реформи! Більше того — багато людей  навіть і уявити не можуть ступінь просунутості грузинів та їхнього президента, дискредитованих самим фактом дружби з нікчемами-дерибанщиками Ющем та тЮлькою - “скажи мені, хто твій кум...”  

Але краще пізно, ніж ніколи. Бажаючі (перш за все  — юристи) глибоко поцікавитись темою можуть почитати Закон Грузії “Про Публічний реєстр”, а головне — Інструкцію до нього. Також можу надіслати бажаючим формальний звіт про грузинську формалізаційну  реформу — пишіть на мило t34m16@gmail.com.  

Може, хоч у  якихось журналістів прокинеться  професійна цікавість та виникне  бажання зробити репортаж для  широких мас — про те, що таки можна жити, як люди, причому досягти цього можна, завдяки сучасним технологіям, у найкоротші строки.  

Зверніть увагу на жовто-блакитну хустинку - це "уніформа"  жінок, які працюють в НАПР (у чоловіків - смугасті жовто-блакитні краватки). Просто саме жовто-блакитні - це кольори НАПР, відомі всім грузинам. "В житті не буває співпадінь, ага" - подумала я собі, коли грузинські друзі подарували мені цей артефакт.