Коров’яча правда

Колись давно в передачі «Што, Гдє, Кагда» прозвучало дивакувате на перший погляд запитання. Що може бути спільного у вертольота і корови? Не пам’ятаю точно, але, здається, знавці тоді програли телеглядачам. Справді – можна бути ерудованим, але щоб відповісти на таке питання, треба хоча б раз в житті побачити на власні очі те, що по телевізору навряд чи покажуть. Скажену корову, да. Котра, зриваючись на галоп - так само, як і вертоліт при зльоті, - задирає догори хвоста.

Я особисто таке бачив. Бо одна з корів у нас була «шизонута» й любила побігати. Та й череду одного разу якось підняв у галоп. Зворушливе видовище, скажу я вам… Але на момент перегляду отого «Што, Гдє, Кагда» я ще корів не пас, і відповіді на підступне запитання не знав. Як і більшість односельців, за Союзу молочні продукти моя сім’я купувала в магазині. І лише з незалежністю… ми стали незалежними. В першу чергу від молочного магазину. Купили корову й повернулися до практики своїх предків. У яких свого часу комуняки корів відібрали, аби створити колгоспну ферму. Така от іронія долі.

З корівками у нас всього було - і «вертольоти», і «корида», і «родео». Є що згадати, одним словом. Із парнокопитними – воно, однозначно, не без приколів. Але, як правило, худобу люди тримають не по приколу, і не заради приколу. Тож мова про дещо інше - про рутину і цифри.

Я вже не пам’ятаю, із яких міркувань/спонукань виходили мої батьки, коли зважилися на те, чим ніколи не займалися. Скоріш за все, на такий крок вони пішли заради нас, дітей. Втім, корова – це не тільки свіже молоко, сметана, сир. Це, перш за все, чимале капіталовкладення і цілорічний «геморой». Хоча… зараз моїй нені хоч кілок на голові теши, а з «гемороєм» вона розлучатися не хоче. Але то - окрема історія.

Отже, капіталовкладення. Зараз хороша корова коштує 8-9 тисяч гривень. Сума, погодьтеся, як для села величезна. Ви запитаєте, чи це реальна ціна? Звісно, реальна. Якщо це ті гроші, за які селяни продають корів таким же селянам, то тільки те і значить, що реальна.

А чи варто викладати такі гроші за «геморой»? Знову ж таки, якщо такі суми викладають, то значить – варто. Хоча тут слід підкреслити: варто лише для тієї категорії селян, котрі готові до «геморою». В тому-то і справа! Селюк – це ще не значить природжений господар. Господарів якраз щодалі меншає.

Між іншим, якщо вже мова про капіталовкладення, то ось тут один шановний пан підказує, що поняття «капітал» походить від латинського «capital», що означало голову великої рогатої худоби. Чому так? Дуже просто. Приплід – тобто, поява нових таких голів, - це те, що слід вважати «додатковою вартістю». Ну, а капітал – це, по суті, те, що створює додану вартість. Тож виходить, що селяни – ще ті «капіталісти», ггг…

Якщо ж серйозно, то розмір прибутків, що його може приносити корова в умовах домашнього (натурального) господарства відносно… Малий чи великий – це вже кому як. Рахуйте самі. Так, скажімо, наша («середня») корова може давати на день 15-16 літрів молока (вважається, що «хороша» дає 20 літрів). З урахуванням власних потреб, моя мати його продає по 1-2 банки (3-6 літрів) на день за ціною 4грн/л. Тобто, за оптимальних розкладів її місячний прибуток може становити близько 700грн. Хоча розклади рідко бувають оптимальними…

На жаль, я не можу сказати, скільки може становити місячний прибуток у тих, хто зараз здає молоко (по 2,2грн/л) заготівельникам від молоко/сирзаводів. Моя сім’я таким ніколи не займалася. Благо – у матері є кому продавати молоко без того, щоб нести його на базар чи прийомний пункт.

Йдемо далі. Приплід. Без нього нікуди. Аякже! Корова дає молоко не від того, що у неї виникла така звичка від постійного смикання її за дійки. Хоча, частково й від цього. Тут можна сказати, що людина, відлучивши теля й прилаштувавшись замість нього до корови зі своєю цеберкою – це ще той parasite activus. Але аби корова давала молоко, то – ви зрозуміли – треба її «покохати». Раз на рік. Ну, і краще доручити це справжньому бику, да.

Аби трохи ширше розкрити «тему цицьок», скажу лиш те, що корова сама активно заявляє про своє природне бажання. Як саме? Поводиться дещо агресивно… Зазвичай, хазяї в курсі, чого вона хоче. Такий стан називають «до биків». Вигнати таку корову в череду вважається «западлом». Бо в такому разі або інші корови починають буцати ту, що «до биків», або навпаки. Якщо тих, що «до биків», в череді більше однієї, то це взагалі повний ахтунг.

Що робити з «доданою вартістю» (тобто - приплодом) – на розсуд «капіталістів». Варіанти тут є. Тим не менше, все завжди упирається в наявність корму. Чи, краще сказати - в бажання/готовність хазяїна відгодовувати ще одну тварину. Здати на забій можна і в місячному віці. За таке теля (50-60 кг. живої ваги) минулої весни давали 500 грн. Чим молодше м'ясо, тим воно дорожче. Так, наприклад, минулого року півторарічного бика (480кг) можна було здати по 15 грн/кг живої ваги. В той час як ялову корову (500кг) – по 12грн/кг.

Певна річ, ціна в різних регіонах різна. До того ж, за одну й ту саму категорію тварин різні заготівельники пропонують різні ціни. Зазвичай, «шабаї» (приватні заготівельники) дають більше, ніж ті, що від м’ясокомбінатів. Хоча не факт…

Варіант №2. Вигодовувати теличку з метою продажу іншим хазяям. Однак, тут слід зрозуміти одну таку просту річ. Теличку – в залежності від її віку – можна купити значно дешевше, ніж корову. Але в більшості своїй люди схильні купляти «первісток». Тобто, корів, що вже хоча б раз телилися й дають молоко. Тільки в тому-то якраз і суть, що на момент першої злучки телиці має бути щонайменше рік з половиною. Тобто, поки настане момент, коли її можна буде продати, як повноцінну корову… треба вкласти в неї купу грошей і зусиль! А кому воно треба? Отож… Так що з більшою вірогідністю теличка – так само, як і бичок – потрапить на бійню, ніж до хазяїв.

Далі коротко про «купу грошей і зусиль». На період «непастівельного» сезону на одну корову слід заготувати близько 4 тонн сіна. Якщо у вас немає бажання його самому косити/сушити/перевозити, то, скажімо, минулого літа вам би така пасивна заготівля обійшлась в 3200грн.

Але не сіном єдиним. Перепрошую за каламбур, але так воно і є. Як у нас кажуть – молоко у корови на язиці. Це значить, що удої залежать від того, як ви годуєте корову. Отож, окрім сіна потрібен ще й жом. Тонни так чотири. За минулорічними цінами виходить іще + 800грн. Але й це ще не все! Дерть…

Коротше, скажу вам чесно: рідко хто веде облік усіх-усіх витрат, бо й так зрозуміло, що прибутковість цієї справи дуже мала. Навіть якщо ви зараз цікавості заради візьмете в руки калькулятор й почнете вираховувати прибутковість на основі наведених тут цифр… Все одно навряд чи ви зможете адекватно оцінити «геморой», тобто, затрати часу і зусиль. А це, власне, те, через що на селі все менше людей тримає худобу. Воно лише в мультику про Простоквашино все так просто і романтично…

Висновок? Висновок цілком очевидний: худоба в натуральному господарстві утримується для самозабезпечення + невеликого прибутку. Можливо, коли нинішня фінансова криза переросте в економічну, багато хто на селі зіштовхнеться з необхідністю поповнити своє господарство худобою. От тільки, як я вже сказав, для цього потрібні чималі гроші. І, перш за все, працьовитість, да. А це – самі знаєте – те, чого не намалюєш…

Руслан Гетьман