Як пани Польську браму відбудовують

Кам’янець-Подільський - місто-фортеця, яке за всю історію було лише двічі здане ворогу, завдячує своєю славою нездоланої фортеці саме захисним спорудам та мурам. Але минули сотні років, і перед звичайним туристом, який вирішив відвідати Кам’янець, постають лише залишки історичної величі. Укріплення зруйновані війнами, повенями, часом та мешканцями міста. Споруди, що захищали місто, тепер самі потребують захисту та допомоги.

Цього разу поговоримо про Польську браму, споруду, яка захищала наше місто з найбільш вразливого боку. Про історію та функціональну значимість пам’ятки ви зможете прочитати на багатьох інтернет-ресурсах (найкращий з відомих - castles.com.ua). Складалась Польська брама із п’яти башт, передукріплення, оборонних мурів і двох шлюзів.

Функціонально вона була пов’язана з Руською брамою та складала гідротехнічний комплекс оборони міста. Завдяки цій споруді ворогові не залишали жодного шансу оволодіти містом. Але війни та повені завдавали постійних руйнацій укріпленням.

Після чергової повені 1765 року брама опинилася під загрозою повного руйнування. Того разу кошти на ремонт виділив польський король Станіслав Август. Без суттєвих ремонтних робіт Польська брама протрималась до 1805 року. Але повені цього і наступних років остаточно вирішили долю брами. На початку 30-х років XIX століття башти почали розбирати, а каміння продавали. Остаточно крапку в долі кількох башт поставила повінь 1865 року. На поштових листівках того часу зафіксований стан Польської брами. На лівому березі зникла Прибрежна башта, Наскельна має зруйнований верхній ярус, дах відсутній. На правому березі Надбрамна башта з передукріпленнями збережена на висоту першого ярусу. Від Прибережної башти правого берега залишилися руїни першого ярусу, тощо.

З 1862 року правобережну частину Польської брами передали ковалям. Вони добудували прибаштові будівлі та облаштували їх під кузні. З п’яти башт Польської брами залишилось лише три (одна на лівому березі річки) та передукріплення (барбакан). Залишки решти укріплень знаходяться під землею. Помилково вони були внесені до переліку пам’яток УРСР, як три окремі башти.

Аж в 50-60-х роках двадцятого століття на пам’ятці проводилися протиаварійні та консерваційні роботи. Вони передбачали також реставрацію. Засипані землею перші яруси брами планували розкрити на глибину трьох метрів. На баштах мали встановити дахи. Крім того, було задумано спорудити підпірний мур зі сходами для спуску з сучасного рівня дороги до проектного - тобто, до рівня дороги XVI століття. Проведення цих робіт дозволило архітектору Євгенії Пламеницькій зробити графічну реконструкцію Польської брами - нині це основне та найповніше дослідженням пам’ятки.

Останні реставраційно-консерваційні роботи проводились на цій пам’ятці в 70-х роках двадцятого століття. А в дев’яностих - був спалений дах Надбрамної башти. З того часу його так і не обновили. Як результат такого ставлення до пам’ятки, в лютому місяці 2009 року стався обвал частини північної стіни цієї башти. Ймовірною причиною в офіційних документах вказують втрату несучої здатності арки проїзду і відсутність перев’язки кладки стін над нею. Але як не крути, якби своєчасно було зроблено відповідні протиаварійні роботи, то стіна б не завалилась.

Чому ж зволікало керівництво НІАЗ «Кам’янець» з проведенням необхідних робіт? Причина доволі банальна – держава не надавала відповідних коштів. Чому? Та тому, що Польська брама знаходилась в стороні від основних туристичних маршрутів, і її ремонт не був актуальним. НІАЗ щороку розробляв відповідні документи, але цю пам’ятку більше десяти років ігнорували. З 2005 року навіть розроблялись документи про передачу Польської брами, а саме Надбрамної башти (тієї, яка завалилась) та земельної ділянки в оренду приватному підприємцю для організації робіт з реставрації та пристосування під заклад громадського харчування. Ділянка оформлена на 10 років, а ось з оформленням договору оренди на Надбрамну башту підприємець зволікав до березня 2009 року. Лише тоді був підписаний лист, в якому ПП погоджувався зробити реставраційно-ремонтні роботи з пристосуванням башти під об’єкт інфраструктури туризму. (лист віл 17.03.09р.) Здавалось би, керівництво НІАЗу знайшло єдиний реальний спосіб отримати гроші для реставраційних робіт у важкий період кризи. Але підприємець, прорахувавши реальні витрати, наприкінці літа відмовився проводити роботи за власний кошт на пам’ятці, та розірвав договір оренди.

Але чи все можливе для порятунку пам’ятки зробив НІАЗ? Керівництво каже, що так, але факти - річ вперта. Взяти хоча б останній приклад невідповідності слів директора НІАЗ «Камянець» Василя Фенцура справам. В листі від 02.03.09р. до голови Державної служби з питань національної спадщини Мінкультури України Кучерука М.М. сказано: «при захисті об’єктів в Мінрегіонбуді України дана пам’ятка (Польська брама – прим. автора) не була включена до Переліку пам’яток архітектури, фінансування яких здійснювалось в 2008 році, тому запропонована до відповідного Переліку на 2009рік». До Переліку на 2009рік цю пам’ятку не внесли. Але архітектурно-історичний музей після обвалу в лютому 2009 року готував документи на отримання коштів на протиаварійні роботи на башті. Отримавши Проект консервації, погоджений у 2008 році Держслужбою з питань національної культурної спадщини, підготували перелік протиаварійних реставраційно-ремонтних робіт. Київська фірма ВАТ «Київське СПКБ «МеНас» склала кошторис на виконання робіт, на суму 870 тис. грн. Кошторис був затверджений директором НІАЗ «Кам’янець» Фенцуром В.В. 12 березня 2009року. Гроші, в сумі 832,6 тис. грн. на протиаварійні роботи, надаються розпорядженням Кабміну від 29 жовтня 2009 року не тому, хто готував документи, та безпосередньо відповідає за стан пам’яток перед громадськістю міста, а КП «Служба єдиного замовника».

На основі чого проводяться протиаварійні роботи? Як не дивно, але офіційно вони проводяться на основі того ж Проекту консервації. Та в роботу на цьому об’єкті внесла свої корективи відомий археолог з Києва Пламеницька О., і ця пам’ятка почала змінювати свій початковий вигляд, як то кажуть, прямо на очах. У в’їзній арці північної стіни Надбрамної башти (тієї, що завалилася) пані Пламеницька віднайшла сліди герси (оборонної решітки, що опускається). Будівельники почали відновлювати герсу без відповідного на те дозволу та затвердженого проекту.

Крім того, в стіні з’явились бійниці, яких на жодних кресленнях немає. Тим часом зник дашок над аркою, який чітко видно на кресленнях.

Сучасний вигляд пам’ятки. План-креслення з проекту консервації. Вигляд башти до руйнації

В 1962 році Євгенія Пламеницька проводила розкопки на території Надбрамної башти. Тоді частина стіни з аркою була засипана землею. При аналізі знахідок того часу не було навіть натяків на існування вищевказаних фрагментів споруди.

Якщо дивитися на розташування Надбрамної башти та її основну функцію, то навіть людині без відповідної освіти стане зрозуміло, що дані інновації в її проекті - безглузді. Навіщо на внутрішній стіні бійниці, в кого стріляти? В жителів міста? Навіщо в зовнішній арці герса, якщо ворогів затоплювали на території передукріплень (барбакану)?

В результаті таких робіт чергова пам’ятка Старого міста втрачає свій початковий вигляд і відтворюється за ніким не підтвердженими документам. Допоки не пізно, відповідні органи могли б звернути на це увагу та втрутитись.

І ще одне зауваження: кошти, виділенні Кабміном для проведення першочергових протиаварійних робіт, а також ремонтно-реставраційних робіт, мають бути використані до кінця року. Відповідний звіт подається до Мінекономіки, Мінфіну та Державного казначейства до кінця роки. Однак, в останні дні грудня башта й далі залишалася без даху. Ось вам і ще один наслідок проведення зайвих робіт.

Олег Михайлов