Смерть мачо

Так, власне, і називається оригінальна стаття. Патетичний заголовок? Можливо. Але після її прочитання ніяких думок про накручування автором зайвого пафосу у мене не виникало. Тенденція-то очевидна: мачо – вид вимираючий, і економічний розклад в розвинених країнах лише сприяє їхньому «вимиранню». А та розвідка, яку провів автор, - це об’єктивний погляд на цю глобальну проблему + її історично-економічний аналіз. Висновком з якого є те, що наразі відбувається не просто еволюційний «зсув», а… такий, що краще вже назвати революційним. І в буквальному сенсі теж.  

Стисло викладу  найголовніше. Тим же, хто володіє англійською, раджу прочитати оригінал повністю. Отже. Про те, що жадоба (або іншими словами - фінансовий капіталізм) – є одною з головних причин нинішньої кризи, вже багато написано. Це – вже давно встановлений факт. Ще в 2001-му економісти-дослідники так званих поведінкових фінансів Бред Барбер (Brad Barber) та Теранс Одін (Terrance Odean) довели наступне. Серед усіх можливих факторів (вік, шлюбний статус і т.п.), що корелювали з надмірною самовпевненістю в сфері інвестування/фінансів, найпершим є Y-хромосома. Тобто – чоловіча стать.  

Коротше, жадібні  банкусі в купі з такими ж політиками – будучи домінуючою статтю в цих сферах - довели світ до ручки. Одні роздували «бульбашки», інші їм в тому потурали. Для прикладу: дотком-бум мав місце через «спрощення» правил ІРО (першопочаткової пропозиції акцій). Для того, аби якась компанія могла «підняти» бабла для свого розвитку, вперше запропонувавши людям купити свої акції, вона мали бути протягом декількох років прибутковою. Американські фінансисти-інсайдери домоглися того, що з певного часу можна було впарювати лохам акції віртуальних компаній, про прибутковість яких лохи не повинні були й знати…  

У випадку будівельного буму – «спрощення» правил кредитування + створення комплексних «цінних» паперів на основі поганих боргів та торгівля ними. Коротше, фінансовий капіталізм – це така собі діяльність з роздування бульбашок. Коли в 2008-му, здавалось, бульбашок роздувати вже не було де, ці банкусі перекинулись на товари (commodities). Але це – окрема історія (рекомендую).  

Втім, повернімося  до наших… мачо. Одні втратили роботу на Уол-Стріт, інші – в сфері, де Уол-Стріт роздула бульбашку. В США 80% втрачених робочих місць з листопаду минулого року – це ті, що були обійняті чоловіками. Не важко здогадатися в яких сферах. Звісно ж, в тих, де чоловіки традиційно домінували – будівництво, важке машинобудування і т.п. Можна сказати, що будівельний бум потурав «мачоватості», бо різноробочий на будівництві міг на тиждень заробляти $814. В той же час в тій сфері, де домінували жінки (охорона здоров’я) середній показник становив $510.  

Але цікавою  нинішня ситуація виглядає, якщо поглянути на історію «мачоватості». Так під час Великої Депресії 30-х років уряд США створював робочі місця в «чоловічій» сфері. Відводячи, таким чином, роль годувальника чоловікам. Коротше, таким чином, встановив уряд гендерні ролі, надавши жінкам економічну безпеку за рахунок закріплення за чоловіками економічної спроможності.  

Зараз же маємо  нагоду споглядати протилежну тенденцію. План Стимулювання економіки США - націлений на сфери, де традиційно домінують жінки (охорона здоров’я, соціальний захист, освіта). Обама особисто з цього приводу якось висловився, мовляв, тепер годувальниками будуть радше жінки, ніж чоловіки. Що це має означати? Ну, звісно, що: збільшення кількості злих і депресивних мужиків-алкоголіків/наркоманів. Звісно ж, посилення тенденції, коли чоловіки в дітородному віці не матимуть ніякого бажання йти на шлюб. Про дітонародження й, взагалі, годі й говорити. 

Зовсім інакше підійшли до Плану Стимулювання своєї економіки китайці. Інакше, бо у них ситуація зовсім інша. Чого китайський уряд боїться, то це – масових заворушень. І цим все пояснюється. Ще б пак. Лише уявіть оту незліченно велику кількість колишніх селюків, що нині вважаються внутрішніми мігрантами. Які втратили роботу через закриття заводів чи скорочення, і при цьому не мають ніякого бажання повертатися у рідні провінції. Тож китайський уряд змушений спрямовувати державні кошти на будівництво дешевого житла, розбудову інфраструктури і т.п. Коротше, уряду є чого боятися. Бо кому-кому, а китайцям «мачовитості» аж ніяк не бракує. «Мачовитості» в тому сенсі, щоб камінням поліцію закидати… 

Не обійшов  автор увагою і Росію. Втім, про  це зайве говорити. Хіба що два слова. Адаптація або опір. Це – ті два виходи із ситуації, які на думку автора є у чоловіків США та Європи. Росіяни (читай: і ми разом з ними) вибирають друге. Що, по суті, є пасивний опір: це коли мужик роботу втратив, лежить на дивані… Ну, ви в курсі, якими на наших теренах бувають «мачо». 

А загалом, час  західноєвропейських та американських  мачо вже скінчився. Нова епоха, шановні. Показово вона почалася в Ісландії. Де народ мало того, що турнув під сраку геть більшість державних мужів, так ще й обрав собі прем’єр-міністром лідера лесбійського руху. Як влучно сказала про це інша ісландка, голова одного з декількох ісландських банків, що лишились платоспроможними: такий вибір – це розумна реакція на «боротьбу пенісів» (penis competition).  

ЗІ: Не знати, як там краса (чи, як варіант, весна), а  дещо жіноче уже перемагає. Жінки-банкіри це довели. Власне, банк, яким керує автор крилатого виразу про «боротьбу пенісів», практикує «феміністичний» підхід до своїх клієнтів.