Мы не рабы “классовой борьбы”
Юрій Шеляженко // 12 жовтня 2008
Мы не рабы “классовой борьбы”
Работа – как женитьба: насильно мил не будешь. Нормальные отношения работодателя и работника основываются на доверии. Если они не доверяют друг другу, невозможно связать их веревкой и заставить сотрудничать. Но наш старый советский Кодекс законов о труде формально это делает, поэтому об него вытирают ноги на каждом шагу. И находятся люди, которые не хотят его менять!
Да, при желании и знании КЗоТа считанные единицы уволенных людей восстанавливаются на работе через суд, используя крючкотворство, а иногда и коррумпированность судебной системы. Я лично знаю пожилого тренера по плаванию, основным занятием которого долгое время было оспаривать в суде свое увольнение из коммунального предприятия (бассейна). Он добивался восстановления на работе, получал с помощью судебных исполнителей зарплату за время вынужденного прогула, безуспешно пытался приступить к работе, его и в двери не пускали, и он снова шел в суд выигрывать новое дело. Даже людям, занимающим политические посты, действующий КЗоТ дает возможность успешно оспаривать в суде свое увольнение и отменять Указы Президента.
На практике таким образом нельзя действительно вернуться на работу, если только не помирился с работодателем. Можно разве что взыскать деньги. Обычно бюджетные, у частников юристы пошустрее и суды реже проигрываются. И даже это занимает много времени и нервов, так что судятся с работодателями в основном люди пенсионного возраста или проштрафившиеся чиновники с высокой зарплатой.
С точки зрения здравого смысла ясно, что восстановление на работе через суд – просто нонсенс. Суд не вернет доверительные отношения работника с работодателем. Вот взыскать компенсацию за несправедливое увольнение – другое дело, это, конечно, святое! К сожалению, наши законодатели до такой концепции пока не додумались…
Еще действующий КЗоТ – кормушка для профсоюзов, осколков советской профсоюзной системы и новоиспеченных. В СССР профсоюзы были частью системы государственного управления, подчиняя рабочий класс правящей верхушке «номенклатуры». С тех пор по КЗоТу формально без согласия профсоюза нельзя уволить члена профсоюза, а еще работодатель обязан обеспечить профсоюзу отдельное помещение и т.п.
Если новоиспеченные профсоюзные ячейки еще кое-где пытаются по-настоящему отстаивать права работников (в судах – практически безуспешно, в основном с помощью переговоров с работодателем и акций протеста), то постсоветские профсоюзы обычно просто выторговывают привилегии и материальные блага для профсоюзных боссов. Из личного опыта: после создания профсоюзной ячейки в одной из газет, где я работал, работодатель банально «купил» избранного председателя ячейки. Тот не стал мешать массовым увольнениям, давал вредные советы, получал зарплату, не работая, а потом тихо ушел «по собственному желанию». Шеф-редактор еще хвастался на планерках, как ловко ему удалось провернуть эту махинацию.
Сейчас профсоюзная кормушка оказалась под угрозой. Новый Трудовой Кодекс (ТК), который 20 мая принят в первом чтении Верховной Радой и уже готов ко второму чтению, ограничивает полномочия профсоюзов в соответствии с рекомендациями Международной Организации Труда и международными конвенциями. Например, согласие профсоюза для увольнения работника теперь не обязательно, хотя работодатель все равно должен провести с профсоюзом консультации.
Протесты против нового ТК поражают своей маргинальностью. То, что они инспирированы остающимися без кормушки профсоюзными боссами, совершенно очевидно. Никаких массовых манифестаций, никаких забастовок, только двадцать-тридцать «недовольных» молодых людей, то пикетирующих черный вход в здание комитетов Верховной Рады, то пикетирующих американское посольство, потому-де что новый кодекс был разработан на гранты.
Особенно странно, как мало знают, против чего они протестуют, так называемые профсоюзные и левые активисты.
Например, они в один голос утверждают, что новый ТК устанавливает 10-часовой рабочий день. На самом деле и в действующем «Кодексе законов о труде» (ст. 50), и в ТК (ст. 131) установлена нормальная длительность рабочего времени 40 часов в неделю. «Длительность ежедневной работы в рамках рабочего дня должна быть, как правило, одинаковой» - написано в статье 139 нового ТК. Таким образом, при 5-дневной рабочей неделе длительность рабочего дня составит не более 8 часов, а при 6-дневной не более 6 часов 41 минут (действующий Кодекс ограничивает длительность рабочего дня только для 6-дневной рабочей недели, в рамках 7 часов). Отклонения от одинаковой длительности рабочих дней допустимы только согласно коллективному договору или же по согласованию с профсоюзной первичкой, причем без нарушения нормы о 40 часах в неделю.
Еще «активисты» уверены, что согласно новому Кодексу работника могут уволить просто из-за изменения погодных условий или за участие в забастовке. Это тоже неправда. Байка о погодных условиях впервые прозвучала в исполнении депутата-коммуниста Цыбенко, при этом он сослался на статью 200 нового ТК, где речь идет совсем о другом - об отпуске без сохранения заработной платы для сезонных работников по взаимному согласию с работодателем. Статья 382 нового ТК прямо запрещает локаут, т.е. увольнение бастующих. Вначале собирались разрешить увольнение за участие в забастовке, которая признана незаконной в суде, но потом эта норма по требованию вождя коммунистов Петра Симоненко была вычеркнута из проекта ТК.
Можно перечислять и последовательно опровергать еще множество странных убеждений активистов, протестующих против нового ТК. Сразу видно, что они не знакомы с проектом нового кодекса и черпают информацию из третьих рук. Каких же? Наиболее известный список обвинений ТК в статье «Кодекс рабовладельца» в журнале «Главред» предъявил участник кружка «Ліва справа» Денис Горбач, известный под скромным псевдонимом master-genie. Ложные обвинения из этой статьи немедленно перепечатал официальный сайт Независимой конфедерации профсоюзов Украины (лидер – нардеп от БЮТ Михаил Волынец) и ее официальная газета «Аспект». Затем состоялась пресс-конференция «Гражданского фронта против узаконивания рабства», ядро которого составили все те же независимые профсоюзы, а конспект обвинений был опубликован без указания источника на сайте «Неофициальной интернет-газеты Киевского Национального Университета». Я проанализировал этот текст по всем позициям в открытом письме к редактору «Неофициалки» Михаилу Лебедю. Кстати, даже официальный список претензий КВПУ к новому ТК при всей голословности (например, там упоминается несогласие с какой-то «идеологией» кодекса – юридический оксюморон!) не содержит этих фантастических вымыслов.
Особенная ирония состоит в том, что проект нового Трудового Кодекса № 1108 впервые был поставлен в повестку дня Верховной Рады в так называемый «день оппозиции» 19 марта и снят авторами с повестки дня, поскольку коалиция проваливала подряд все инициативы Партии Регионов. 15 апреля, когда, казалось, ТК примут, депутат Волынец отсутствовал в зале (боец уснул на посту?!). А 20 мая при принятии Кодекса в первом чтении он… «воздержался»! За новый ТК проголосовали все фракции, кроме коммунистов. Показательно не голосовал Ринат Ахметов.
Ясно, что коммунисты не хотят менять советский Кодекс. Они и название нашей страны всеми силами хотели сохранить в старом виде: УРСР. Но какой резон простому труженику поддерживать документ, на котором кормятся паразитирующие профсоюзные боссы, в то время как новый ТК лучше отражает современные реалии трудовых отношений и направлен прежде всего на индивидуальное урегулирование «терок» работника с работодателем?
Профсоюзное движение началось как организованный протест наемных рабочих против произвола работодателей. Предшественниками профсоюзов были цехи ремесленников, появившиеся средневековой Европе – например, те же масоны, то есть каменщики. Цехи «выбивали» деньги из заказчиков-неплательщиков, боролись с «демпингующими» собратьями по професии, которые задешево брались сделать любую работу (правда, делали ее тяп-ляп), приструнивали нерадивых учеников и подмастерьев, уничтожали конкуренцию и отстаивали привилегии своей профессии.
В результате научно-технического прогресса производство и товары стали более изощренными. Хозяин, занятый организацией производства и реализацией продукции, перестал трудиться в одной мастерской с работниками. Тогда произошел раскол цеховой системы. В то же время человеческая жадность и недальновидность оставались константой, редкий хозяин проявлял должную заботу о работниках. Про живущих в нищете и голоде рабочих написано, сказано и спето очень много печальных истин.
Квалифицированные работники (например, прядильщики, типографисты) с 18 века стали объединяться и требовать хорошего к себе отношения, включая высокую оплату, должные условия труда и т.п. Затем началось вовлечение в профсоюзы и неквалифицированных работников: они не могли диктовать условия работодателям, угрожая тем, что один работник уволится, но могли угрожать массовыми беспорядками и забастовками. Государство, отстаивая интересы работодателей, запрещало профсоюзы. Кое-где, когда власти не осмеливались расстрелять рабочие демонстрации (вспомним «кровавое воскресенье» 9 января 1905 года), государство под натиском сотен тысяч людей вынуждено было идти на уступки и отменять запреты. Тогда работодателю приходилось сесть за стол переговоров с рабочими.
Главной силой профсоюзного движения (особенно активного в Англии и США) была массовость, и, как следствие, контроль над рынком рабочей силы. Методы завоевания такой монополии далеко не всегда были «прогрессивными» и «чистыми»: внедрение в трудовые коллективы и подпольная агитация, силовые расправы над конкурентами («штрейкбрехерами»), пресловутая смычка итальянской мафии с североамериканскими профсоюзами. Характерно, что профсоюзы долгое время боролись против использования труда женщин, а затем против механизации производства из-за страха потерять рабочие места.
Но суть настоящих профсоюзов была и остается одной: своими силами рабочие добивались справедливого отношения к себе, достойной оплаты труда, достойного законодательства о труде и т.п. Сейчас же украинские профсоюзы виртуальны, за ними не стоит массовое рабочее движение. Некоторые очень напоминают скандально знаменитую плеяду из десятков «левых движений Украины», придуманных небольшой группой мошенников, которые в 1999-2003 годах имитировали «массовое рабочее движение» и выманивали у международных левых организаций средства на «украинскую революцию». Кстати, нынешними протестами руководят некоторые фигуранты того скандала, да и разводки иностранцев продолжаются поныне.
Большинство людей, особенно молодежь не проявляет стремления к строгой формализации трудовых отношений. А трудовые права не берутся с потолка или с бумаги, их нужно завоевывать. Или выторговывать в сложных переговорах, что практически одно и то же. Для этого рабочие должны объединиться, но профсоюзы уже не выполняют своей функции, не объединяют массы рабочих. Они преимущественно превратились в «потемкинские деревни» работодателей, часто вводя в заблуждение и внушая ложные надежды наемным работникам.
У нас нет как такового «рабочего класса», который согласно азбуке марксизма-ленинизма ведет беспощадную борьбу с «буржуями». Принцип Че Гевары «самое главное - это революция и каждый из нас в отдельности ничего не значит» воспринимается сейчас не иначе как насмешка. Зато у нас есть разрозненные бесправные наемные работники и беспринципно выдающие себя за их «лидеров» продажные представители особой «классовой борьбы», а именно – борьбы за халяву для хитро…умного «класса» профворотил.
Так стоит ли поддерживать потемкинские деревни, сохраняя их опору в устаревшем законодательстве? Ведь в профсоюзный рай старого КЗоТа все равно уже никто не верит…
Юрій Шеляженко
Обговорити статтю на Форумі »»
(20 голосів, середня оцінка: 3.3 з 5)
Loading ...
новый кзот как раз больнее всего ударит по боевым назависимым профсоюзам, на демагогии и софизмах по поводу которых построена статья.
Продажные бюрократы из руководства Федерации профсоюзов Украины фактически сами соучаствуют в проталкивании нового кзота. и эта статья им выгодна, равно как и всем крупным работодателям.
автор выглядит явно ангажированным авторами проекта (депутатами из Партии Регионов Харой, Стояном (бывшим, кстати, главой Федерации профсоюзов Украины) и Сухим).
и при всем при этом Шеляженко, автор этого антипрофсоюзного опуса, занимает какой-то пост в киевском медиапрофсоюзе.
тьфу!
12 жовтня, 2008 о 3:462 журналист: Ну ж бо, не соромтеся - розпишіть детальніше, яким саме чином “…новый кзот как раз больнее всего ударит по боевым назависимым профсоюзам…”
Як вже задовбала ця демагогія проплачених повій, які за линійною логікою переляку від викриття їхніх манипулятивних дурниць звинувачують в продажності інших!
12 жовтня, 2008 о 10:11Подобный текст говорит или об элементарной неграмотности автора или о его нечестности. Наше медиапространство располагает достаточным ресурсом, чтобы Не привлечь внимание заинтересованных к важнейшему для всей страны новому законодательству, которое может значительно ухудшить положение большинства.
12 жовтня, 2008 о 10:32То, что массовых демонстраций нет – это проблема украинского общества, его болезнь, а не повод для журналистских выводов. Жаль, что появляются такие статьи.
Анонимная “аспирантка”, я в шоке от сказанного Вами. “То, что массовых демонстраций нет – это проблема украинского общества, его болезнь, а не повод для журналистских выводов” - что это?! Значит, болезнь общества не должна быть поводом для журналистских выводов?!! Не согласен. Наоборот, надо колоть перышком в больные места. И тогда станет ясно, это вавка или гангрена.
Анонимный “журналист”, вы занимаетесь демагогией. Что вы хотите услышать в ответ на свои неконкретные выпады, на “тьфу”? Да, я продался разным харям. Однажды мне позвонили из ЦРУ и назначили встречу в ресторане “Эгоист”. Их было пятеро: Харя, Стоян, Сухой, посол Тейлор и агент Смит с чемоданом баксов. “Вы так убедително бегайт за депутат, что мы решайт вас подкупит” - заявил посол. Без тени сомнений я взял жалкую подачку в размере миллион долларов. Мы выпили за победу Маккейна, и Харя подвез меня домой на лимузине. “На самом деле эти профсоюзы, конечно, правы, но я давно продался ЦРУ и поэтому отстаиваю рабский кодекс. Вы сделали правильный выбор, теперь разбогатеете” - сказал по дороге он.
12 жовтня, 2008 о 11:00ОТКРЫТОЕ ПИСЬМО.
Вся прогрессивная общественность с негодованием плюет в морду продажному писаке Шеляженко, который сам рассказал, как его купили!
Принято на сходе Рабочих, Крестьян и киевских депутатов в ДК шарикоподшипникового завода им. 85-летия комсомола, Донецкая обл.
12 жовтня, 2008 о 11:07почему новый кодекс ударит именно по настоящим, боевым профсоюзам?
новый кодекс отменяет норму, согласно которой увольнение работника, являющегося членом профсоюза, возможно только с согласия профсоюзной ячейки.
опыт создания профсоюзов в Украине свидетельствует о том, что работодатель подвергает инициаторов и активистов профсоюза жестким репрессиям. работодатель руководствуется элементарной логикой: проще задавить профсоюз в зародыше, чем ждать, пока он наберёт силу. на первых порах активистов пытаются уговорить не бузить, потом запугивают и пытаются уволить под любым предлогом.
увольнение инициаторов создания профсоюза обычно означает победу работодателя и его уничтожение.
норма о восстановлении на работе через суд, а также норма, запрещающая увольнение члена профсоюза без его согласия, как раз и была механизмом защиты профсоюзов, находящихся на этапе становления. отмена этих норм приведёт к тому, что создание новых профсоюзов станёт задачей во сто крат менее выполнимой.
руководство официозной Федерации профсоюзов Украины всё эти “мелочи” как раз не волнуют. они созданием профсоюзов не занимаются, а живут за счёт ресурсов (в первую очередь недвижимость), сохранившихся на балансе ФПУ от прошлых времён.
12 жовтня, 2008 о 11:22Забавно это всё.
Только теперь при поступлении у работника спрашивают как тебя оформлять? Если официально - то 50% твоей з/п уйдут на налоги. Есть ещё вариант с минимальной зп - тогда на налоги работник выложит примерно 300 грн.
Имела я в виду такое оформление, а без него ТК - филькина грамота.
12 жовтня, 2008 о 11:24Анонимный “журналист”, неработающий “механизм защиты” - это никому не нужный фиговый листок.
12 жовтня, 2008 о 11:31журналист:
Тобто якщо у мене працює язикатий бовдур і ледар, який просирає контракти, торгує інсайдерською інформацією і є членом профсоюзу - то мені його зась звільнити?
Знаєте тоді реакцію адекватного підприємця?
Оголосити профсоюзу, що якщо він не буде згодний, то всі активи виводяться з підприємства, підприємство оголошується банкрутом і весь профсоюз іде смокати лапу.
Якщо члени профсоюзу такі добрі і не хочуть щоб ця людина залишилась без засобів до існування - хай самі платять йому зарплату.
Для чого створюється профсоюз? Його створення - це самоціль? Чи чиїсь кар’єрні побажання?
Хто не бажає робити - завжди шукає проблеми.
Пропоную ввести симметричну правову норму: якщо підприємець отримує збитки або банкрутує, то Журналіст сплачує йому середньомісячний дохід і забезпечує необхідними інвестиціями аж до моменту прибутковості.
Журналісте, беретесь?
12 жовтня, 2008 о 11:56Лена:
Звичайно. Тут ще працівник замислюється - а за що я “рідній державі” буду віддавати купу бабла, яке я заробив?
Є ще варіант - реєстрація ПП, що коштує ~200грн на місяць.
12 жовтня, 2008 о 11:58Что ж, господа сторонники нового кзота, вам вероятно, будет близка инициатива Российского союза промышленников и предпринимателей (РСПП), который предлагает внести в Трудовой кодекс поправку, которая отменила бы обязательство работодателя в течение двух месяцев выплачивать заработную плату сотруднику, уволенному по сокращению штатов.
12 жовтня, 2008 о 12:12журналист:
З ким Ви розмовляєте?
12 жовтня, 2008 о 12:282 Андрій Хаврюченко: Він розмовляє сам з собою - приписує міфічним співбесідникам тарганів з власної голови, а потім сам же їх і спростовує
12 жовтня, 2008 о 12:37Дякую за статтю.
12 жовтня, 2008 о 12:40Андрій Хаврюченко
про пп знаю, так работают многие торговые центры.
вопрос стоит в том - кому сдался ТК при условии неофициального/полуофициальный оформления большей части рабочего населения страны?
12 жовтня, 2008 о 13:03Лена:
Пан Шеляженко, здається, докладно відповів на це питання
“Старим” псевдопрофсоюзним боссам та борцунам за гранти лівих сил.
Disclaimer: сказано вище є суб’єктивною точкою зору а не ствердженням яких-небудь об’єктивних фактів.
12 жовтня, 2008 о 13:14кому сдался ТК при условии неофициального/полуофициальный оформления большей части рабочего населения страны?
Лене:
работодатели заинтересованы в том, чтобы узаконить условия, на которых оформляется и работает большая часть рабочего населения страны
12 жовтня, 2008 о 13:16Якщо хтось випадково не в курсі, то проблеми в трудових взаємовідносинах існують головним чином через непрацюючу судову систему, а не через наявність/відсутність якогось там кодексу
12 жовтня, 2008 о 13:31журналист:
Які працедавці?
Чомусь жоден з працівників, з якими я працюю при поясненні “ось гроші, які ти заробляєш, ось варіанти оформлення наших відносин, ось скільки кожен варіант тобі буде коштувати” не обирає “традиційне” працевлаштування з записом в трудову книжку.
Ви не знаєте чому?
12 жовтня, 2008 о 13:35журналист:
Наступне питання - яким чином новий Трудовий Кодекс впливає “неофіційного/напівофіційного” працевлаштування і як ті роботодавці, яких Ви згадуєте, можуть узаконити ці неофіційно-напівофіційні умови?
12 жовтня, 2008 о 13:37–Мы не рабы “классовой борьбы”
Ви, панове, раби своїх ілюзій, що спираються ажніяк не на знання ринкових механизмів, а виключно на віру.
Це так, узагальнено. Конкретно ж: як я жалію, що коли я вперше побачив Шеляженка, моїм товаришам вдалось умовити мене не бити цього…
12 жовтня, 2008 о 13:46дякую Юрію
12 жовтня, 2008 о 13:59Юрію.
Теж дякую за статтю.Тим більше, знаю Волинця особисто, деякий час навіть працював в одному так званому “профсоюзі”.
Монтян.
Двома руками “ЗА”. Поки не буде працювати судова система - весь “пофспілковий рух” кормушка для шахраїв, кар”єристів та злодюг. А ще - один із багатьох інструментів дерібану.
Журналісту
12 жовтня, 2008 о 14:41Назвіть хоч ОДИН дієвий “боєвий” профсоюз в Україні та наведіть конкретні факти, що підтверджують його “боєвитість”!
Тетяна Монтян:
Я це бачу. Мене цікавить чи знає це він сам
12 жовтня, 2008 о 14:42… жидобільшовику
А як умовляли? Дрином, чи просто
12 жовтня, 2008 о 14:44не розв”язали рукави гамівної сорочки?
2 Кривавий жидобільшовик: Я повністю підтримую позицію Шеляженка і навіть допомогла йому парою добрих слів при написанні цієї статті.
12 жовтня, 2008 о 14:52А також я непогано вмію битись, боротись, фехтувати, та володію навичками ножового бою.
Час, місце, імена твоїх секундантів?
Аніка -воїн, бугога.
железная логика - если действуют “недовольные студенты”, значит это их профбоссы купили… Помнится, когда ФПУ с кабмином из-за тарифов на газ судилась в Киев привезли десять тысяч человек… А про 10 часовой рабочий день правда. Шеляженко не хочет говорить о других статьях кодекса и о главном документе, критикующем его - высновке научной комиссии ВР.
12 жовтня, 2008 о 15:30И еще статьи: Ст. 232. - тройная оплата при сверхурочных свыше 120 рабочих часов в году.
И ст. 13 про нормативные акты работодателя, про которые Шеля молчит.
Татьяна, а Вы точно владеете ножевым боем?
12 жовтня, 2008 о 17:10В НАН України профспілка вже давно перетворилася в тінь адміністрації, профбоси якщо колись і з”являються, то аби сказати начальству “Чєво ізволітє”, або взяти удар з боку буйних працівників на себе. Доходить до того, що вимоги оприлюднити статті прибутків та витрат профспілки банально ігноруються, як ігноруються вимоги включення нормальних пунктів в колективний договір. Останній фактично перетворений на фількіну грамоту, яка тим не менш має символізувати розцвіт свободи та демократії в царстві НАНУ. На мою скромну думку, профспілки радянського зразка вже давно мають відійти на смітник історії. Якщо цього не відбудеться, то створення чогось нового і діючого є під великим питанням, бо існуючі офіційні профспілки є таким собі громовідводом, який стримує подальший розвиток.
12 жовтня, 2008 о 17:502 Марк Болдырев: Завжди готова поспарингувати
12 жовтня, 2008 о 22:26Думаю, что действующий КЗоТ далеко от советского не оторвался.
12 жовтня, 2008 о 22:37У самого проблемы с работодателем, а терять её уж никак не хочется…
Град, я наведу Вам приклад дієвої бойової профспілки, але причини її дієвості трохи поза правовим полем
Це медіа-профспілка, а саме, НМПУ і КНМП. В основному вона вибиває бабки з недобросовісних роботодавців, користуючись неформальними контактами. Наприклад, при погромі БЦ вибили для журналістів налічку в “Нашій Україні”. Крім того, на великих ЗМІ, зокрема державних і комунальних медіа-профспілка просто згуртовує однодумців, щоб таранити начальство з конкретними вимогами, тут знов-таки більшу вагу грають зв’язки і піар, ніж законодавство. Найважливіше, що успіхи медіа-профспілки пов’язані в основному з величезним ресурсом журналістської солідарності, коли інфу про поганого власника ЗМІ та про цензуру можна розтиражувати всюди, а упирі цього якраз дуже бояться 
Тобто, медіа-профспілка класна тим, що вона опирається на людей, а не на бамажку, тому і не працює вхолосту. Беріть приклад. Я знаю, є й інші окремі профспілкові вожаки/спільноти, які вміють подбати, щоб трудові відносини були чесними. Але якщо вся “профспілка” - це куплений невіглас, який бундючно ходить по підприємству, збирає “членські внески” на бухалово, обіцяє, що попри масові звільнення нікого не звільнять і він вже веде переговори про виділення профспілці окремого приміщення при тому що не вистачає приміщень навіть для роботи (або, того гірше, бундючний невіглас з ФПУ, який зачинився в очікуванні пенсії в окремому приміщенні колишнього ленінського кутка та веде прийом громадян кожну п’ятницю 13 числа з 10:00 до 10:30) — то така “профспілка” нікому не потрібна, і кодекс, який покриває цих брехунів та нероб, має бути змінений.
12 жовтня, 2008 о 22:51dsvisd, я читал эти выводы на 25 страницах, это в основном придирки по мелочам с обощающим выводом, что кодекс может быть принят после доработки. Этот вывод еще февральский, ко второму чтению кодекс доработан.
Что касается сверхурочных, я про это уже писал: Згідно статті 151 нового Трудового Кодексу, “надурочні роботи, як правило, не допускаються” (!). Також передбачено, що “роботодавець може застосовувати надурочні роботи тільки за письмовою згодою працівника та з обов’язковим попереднім повідомленням виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) у таких випадках:” і перераховується досить вузьке коло випадків форс-мажору, аварій і т.п. Схоже, цифра 120 взялася з статті 232: “При почасовій формі оплати праці надурочні роботи (стаття 150 цього Кодексу) оплачуються в подвійному розмірі. Якщо протягом року працівником відпрацьовано більше 120 годин, оплата за відпрацьовані понад цю норму години проводиться у потрійному розмірі до 15 січня наступного року”. Якому ж “піар-асу” спало на думку назвати “кодексом рабовласника” документ, в якому для проведення надурочних робіт вимагається особиста письмова згода робітника та консультації з профспілкою, при тому що вони оплачуються в подвійному, а то й в потрійному розмірі!
Что касается нормативных актов работодателя, я про это уже писал. У статті 13 нового Трудового Кодексу сказано: “Нормативні акти роботодавця не можуть суперечити актам трудового законодавства, колективним угодам, колективному договору, а також установчим документам роботодавця - юридичної особи”. До речі, установчі документи будь-якого роботодавця вимагають від нього дотримання українського законодавства і Конституції – інакше його просто не зареєструють, або реєстрацію легко буде скасувати в судовому порядку.
Далее, вот сравнение по длительности рабочего времени. Разница очевидна: это сейчас при действующем КЗоТе работодатель может устанавливать 10-часовой рабочий день когда хочет, а при новом кодексе такое возможно только по согласованию с профсоюзом и при этом обязательно должно быть соблюдено ограничение не более 40 часов в неделю в сумме. Причем как норма прописан 8-часовой рабочий день.
ДЕЙСТВУЮЩИЙ КОДЕКС.
——————-
Стаття 50. Норма тривалості робочого часу
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може
перевищувати 40 годин на тиждень.
Підприємства і організації при укладенні колективного
договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого
часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.
Стаття 52. П’ятиденний і шестиденний робочий
тиждень та тривалість щоденної роботи
Для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з
двома вихідними днями. При п’ятиденному робочому тижні тривалість
щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього
трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує
власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним
органом первинної профспілкової організації (профспілковим
представником) підприємства, установи, організації з додержанням
установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).
На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за
характером виробництва та умовами роботи запровадження
п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється
шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При
шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може
перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при
тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.
П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється
власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом
первинної профспілкової організації (профспілковим представником)
з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за
погодженням з місцевою Радою народних депутатів.
ПРОЕКТ НОВОГО КОДЕКСА.
———————-
Стаття 131. Нормальний робочий час
1. Нормальна тривалість робочого часу становить 40 годин на тиждень.
2. Колективним договором, нормативним актом роботодавця може бути встановлена менша тижнева норма робочого часу.
3. Зменшення тривалості тижневої норми робочого часу не тягне за собою будь-якого зменшення розміру оплати праці.
Стаття 137. П’ятиденний і шестиденний робочий тиждень
1. Для працівників встановлюється, як правило, п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями. При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни), як правило, повинна бути однаковою. За наявності достатніх підстав інше може встановлюватися колективним договором, а якщо такий договір не укладався - нормативним актом роботодавця, прийнятим за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), з дотриманням установленої тривалості робочого тижня (статті 131 і 132 цього Кодексу).
2. П’ятиденний робочий тиждень з однаковою щоденною тривалістю робочого часу визнається основним видом режиму робочого часу і є базовим для обчислення норми робочого часу при встановленні іншого режиму роботи з іншими режимами роботи (шестиденний робочий тиждень, підсумований облік робочого часу, неповний робочий час тощо).
3. В юридичних особах, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, колективним договором, а якщо такий договір не укладався нормативним актом роботодавця, прийнятим за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем, але не більше встановленої тривалості робочого тижня (статті 131 і 132 цього Кодексу). За відсутності первинної профспілкової організації (профспілкового представника) п’ятиденний чи шестидленний робочий тиждень встановлюється роботодавцем самостійно.
Стаття 139. Тривалість щоденної роботи
1. Тривалість щоденної роботи в межах робочого тижня повинна бути, як правило, однаковою. Колективним договором, а якщо він не укладався - нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), тривалість щоденної роботи може бути продовжена, але не більш як до десяти годин при дотриманні тижневої норми робочого часу, визначеної законом.
12 жовтня, 2008 о 23:472. Тривалість щоденної роботи (зміни) не може перевищувати:
1) для працівників віком від п’ятнадцяти до шістнадцяти років – 5 годин, віком від шістнадцяти до 18 років – 7 годин;
2) учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів, які у вільний від навчання час виконують легшу роботу, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процес навчання, віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років -2,5 години, віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років - 4 годин;
3) для інвалідів – відповідно до медичного висновку, виданого в установленому порядку.
3. Для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, тривалість щоденної роботи не може перевищувати:
- при 36 – годинному робочому тижні – 8 годин;
- при 30 - годинній і менше тривалості робочого тижня – 6 годин.
Шеляженко:
13 жовтня, 2008 о 9:46Саме за правовим полем. Тому що у правовому полі ( я маю на увазі суди) діє закон “кількості бабла”.
Є ще декілька чинників - все ж таки журналіст в середньому значно інтелектуально розвинутіший і соціально активніший за середнього “работягу”.
Також читають один одного - звідси й практично майже всі між собою знайомі.
Дещо подібне , можна сказати і про таксистів. Із поправкою на професійні особливості.
Окремі осередки профспілок теж іноді виявляють активність - при наявності лідера. Але ж ці випадки кадастрофічно поодинокі!
Вибачте, але поки що ваш приклад, це скоріше виключення, що підтверджує правило.
На сьогодні ФПУ - це залишок ВЦСПС. Незалежна конфедерація профспілок - новоутворення під абсолютним БЮТівським впливом.
Взагалі - профспілки , їх утворення, трансформація, перспективи розвитку в пострадянській Україні - це дуже цікава і важлива тема грунтовного дослідження. Звісно, об”єктивного дослідження.В мене банально не вистачає освіти.
Ще раз хочу сказати Ваша стаття вчасна і до “омерзєнія” правильна.
Стосунки між работодавцем і працівником кардинально змінилися.
2 Андрей Хаврюченко:
13 жовтня, 2008 о 10:11(частину коментаря видалено - див. п1. правил.
moder)
Плохая, хорошая — но система социального страхования живущая на налоговых отчислениях с ЗП хоть как-то работает. Вы что ли будете до конца жизни платить обеспечение сотруднику по, скажем, инвалидности? И пенсию тоже вы ему будете выплачивать?
А с оформлением ПП — сотрудники идиотики не понимают под что подписываются: ППшник несет ответственность _всем_ своим имушеством. То то ваши работники довольны будут, когда неожиданно по суду лишатся квартиры. За, скажем, не выпоненные обязательства по договору.
2 Град: lleo.aha.ru/na/
Навпаки - повагу.
13 жовтня, 2008 о 13:182 Тетяна Монтян: це дуже добре, що ви - спортивна пані, але поки що я до Вас агресії не відчуваю
Щодо того, чому я пригадав обставини знайомства із Шеляженком, то справа виключно у “тоні” статті. А стаття, визнайте, спрямована на те, щоб змалювати “лівих” (з яких переважно й складається “Фронт”) або повіями, що продалися ФПУ, або дурнями, яких легко використати. Знаючи, що Шеляженко ажніяк не вперше “бачить лівих”, отже - має розуміти, чого саме вони (ми) прагнуть. Звідси можна скласти зустрічний висновок, що Ш. - або негідник, або продався.
2Dragon
Порушення п. 1 правил спілкування на Інфопорні.
13 жовтня, 2008 о 14:56Тимчасово Ваші коментарі відправлятимуться на премодерацію.
2 Кривавий жидобільшовик: Ви самі чудово передали мої враження від наївної лівої риторики: якщо люди вигукують антиамериканські кричалки без тіні посмішки під соусом боротьби проти нового трудового кодексу, про який вони ні фіга не знають по суті, то очевидно, що ці люди є “або повіями, що продалися ФПУ, або дурнями, яких легко використати”.
13 жовтня, 2008 о 15:53Кривавому… ЖБ.
13 жовтня, 2008 о 18:13Значить, все таки дрином умовляли…досить необережно.
По голові не треба б було… .
Хоча, за відповідью, - в КЖБ це зовсім не “життєво важливий орган”.
Мозок не постраждав?
Град:
Суди, у яких діє закон “кількості бабла” знаходяться за українським правовим полем.
13 жовтня, 2008 о 22:06Dragon:
Пропоную Вам спочатку ознайомитись з предметною областю і дізнатись в якій країні коли збанкрутує національний (державний) фонд соціального та пенсійного страхування.
З якого дива?
Пропоную дізнатися про форми страхування і пенсійних фондів.
(moder on)
Останнє попередження.
(moder off)
1. Вони в курсі про ризики.
13 жовтня, 2008 о 22:162. Треба слідкувати за тим які і з ким угоди укладати.
3. Їх свідомий вибір - прослуги держави в цій галузі (втім як і у багатьох других) не відповідають кількості бабла, яке держава хоче за нього отримати.
2 Хаврюченко: страхование и негосударственные пенсионные фонды. Да-да. На примере AIG-а (а сколько поменьше уже влетело и сколько еще в ближайшее время влетит) мы видим во что это отливается.
14 жовтня, 2008 о 13:05Про ПП - смешно. “Вони в курсi”. Да их просто ставят перед фактом: или ПП или легально только половину. Не все реальные бизнесмены, выбирающие такую форму собственности понимают риски. А вы хотите чтоб тетя Клава в раскладах 100 или 50 отдавала себе отчет под чем она подписывается.
Хаврюченко:
14 жовтня, 2008 о 14:26Це українське правове поле знаходиться поза українськими судами… .
Взагалі,по моєму - ці дві речі існують в окремих вімірах.
В одному - Закон, Конституція, і в зовсім іншому ВСІ правоохоронні структури.
Іноді виникає ілюзія в дієвість Закону - тоді, коли немає бабла, або потужного лоббі, і тоді, коли бабло і лоббі взаємонейтралізуються (по кількості та потужності).
Як у фізиці - тіло знаходиться у стані спокою, або прямує равномірно та прямолінійно коли… и т.п.
Є канєшнай винятки, але я їх поки що не зустрічав… чомусь:(
Dragon:
А про пенсійний фонд РФ і про US social security Ви не в курсі?
Ну тоді несіть, несіть грошенята.
А ПП - це нелегально?
Чи десь з повітря терміново з’являться додаткові гроші, які треба віднести державі за “соціальне страхування”?
Під тьотою Клавою Ви маєте на увазі себе?
Якщо розробник має розуміння ризиків на рівні “тьоті Клави”, то я з ним не працюю.
17 жовтня, 2008 о 18:09Если честно - читал через строчку, а может и две-))). Дележ шкуры неубитого медведя это в лучшем случае, а в худшем ИМХО мониторинг и замыление общественого мнения относительно очередного бездарного и неработающего закона. Спрошу — нахрена в Законе вообще рассматривать профсоюзы - нах их в Закон об общественных организациях и шиздец. Лучше полно выписать не нормы типа каждый имеет право на лево, А МЕХАНИЗМЫ ИХ РЕАЛИЗАЦИИ!!! Потому как при конкретном применении нормы всегда получается А кто это обязан делать- Пушкин? или таки лучше сразу все прописать. Понимаю крамолу пишу, но честно ЗАДОЛБАЛИ Ни одного реально работающего Закона окромя льгот и прав депутатов. Не устали ли вы господа ЮРИСТЫ заниматься большую часть времени филологией, а не юриспруденцией или таки юрисТпруденцией- ну это уже кого как учили…. В общем КАЗНИТЬ НЕЛЬЗЯ ПОМИЛОВАТЬ знаки препинания -самостоятельно.
18 жовтня, 2008 о 13:44