Інфляція зі знаком безкінечності

Як вдало хтось колись пожартував, мовляв, не ту країну назвали Гондурасом. Можливо, і не ту… Тільки Гондурас – це в же не про нас. Ситуація просто зараз така, що ?3ЄЦ-як нагадує Зімбабве. Тамтешні вожді – так само, як і наші – ні про що не можуть домовитися, ну, і через це країна відповідно знаходиться … там, де вона знаходиться.

Так, звичайно, дике порівняння. Україна vs Зімбабве – не зразу на голову налазить. І тим не менше – то лише через анекдотичні шаблони в голові із серії «сало і мавпочка». Ні, звичайно, стан речей у нас і у них дуже різний. Але ж мова про вождів! Що наші, що зімбабвійські патякають одне й те саме. Чи майже те саме. Ну, наприклад, ой яка знайома ситуація – президент і прем’єр Зімбабве зчепилися між собою з приводу повноважень. Перший хоче «відірвати» для себе армію, поліцію ще й міністра фінансів. Навіть не зважаючи на те, що закордонні «донори» кажуть, що фінансових вливань не буде аж поки вказані позиції не відійдуть до повноважень прем’єра.  Бачили ми подібну виставу в минулому році, подивимось і в цьому. Але ж що при цьому смагляві народу розповідають?

Після чергових переговорів голова уряду заявляє: так, я впевнений що ми дійдемо згоди. Але, нажаль, зараз переговорний процес зайшов у глухий кут, втім, не по основним пунктам угоди … Деякі сили не дають нам вивести зімбабвійський народ на шлях економічного оздоровлення. А тому нинішня ситуація характеризується злиднями й голодом. Нас відділяє дуже малий проміжок часу від того моменту, коли люди трупом падатимуть від голодної смерті серед вулиці.

А в самих можновладців пики при цьому такі пухлі… Теж, мабуть, від голоду.

Президент – очевидно, заради народу – іде на поступки, але угоду при цьому називає принизливою. І така от «срачка» між політиками в той час, коли рівень інфляції в країні сягнув (!) 231 000 000%. Здається ще влітку в мережі надибав фотку, на якій був маленький зімбабвієць з величезною купою грошей на руках. Але з тим, чого вони були варті, то ними можна було … Користуватися не за призначенням.

Зараз 100 мільярдів зімбабвійських доларів варті трохи менше восьми британських пенсів. На минулому тижні уряд заборонив проведення електронних трансакцій. Через це зменшилася маса готівки у обігу. При цьому уряд не може дозволити собі друкувати все більше папірців, аби встигати за скаженою інфляцією. Ще до цього, коли «рулив» президент, то були спроби «урізати» ціни в ручному режимі. Але це призвело лише до того, що торгівля пішла «в тінь».

В умовах зменшення грошової маси в обігу деякі зімбабвійці могли для розрахунків використовувати свій рахунок в банку. Зараз і це заборонили. Як пояснює управляючий центробанком, на таку міру пішли через те, що деякі нехороші люди проводили незаконні оборудки з обміном валют і накручували ціни на продукти. Коротше, як завжди: кому – війна, кому – рідна мати.

З усього цього – і порівнюючи з нашими розкладами – то можна сказати, що «сратися» між собою, а отже і срати на народ, політ-шльондри можуть до безкінечності. Але прикрість у тому, що під знаком цієї безкінечності плодяться нулі на купюрах. І ?3ЄЦ непереможно шириться…

Руслан Гетьман

Сподобалося? Проголосуй!