Нудьга і домашнє завдання

Пішли діти в школу, а їхні батьки одразу ж від школи і втомилися. Доводиться їм, бач, багато часу приділяти своїм чадам. Допомагати дітям робити домашні завдання. Коротше, підкидає школа клопотів. Про що і заявляє Федеральна батьківська рада Німеччини.

Звичайно ж, батьків можна зрозуміти. Замість відпочинку їм доводиться напружувати і без того заклопотані мізки, аби самим второпати те, з чим треба допомогти дитині. Не забуду подібну ситуацію в своїй сім’ї. Коли матір, бувало, допомагала меншому брату з математикою. Одного разу мене дуже здивувало, коли виявилось, що бухгалтер не може розв’язати задачу третього класу на три дії. Тоді я подумав, що бухгалтерія – це страшна штука, бо логіку в мізках вимикає наглухо. Згодом я дізнався, що це справді мутна штука, але біс із нею. Суть в тому, що батьків обурює, коли їм доводиться займатися вчительською роботою. Та ще й на постійній основі.

Як на мене, то проблема тут, власне, в самих дітях. Точніше – у відсутності уяви. Оволодіння будь-якою точною чи гуманітарною наукою потребує вміння уявляти. А звідки воно візьметься, якщо у «вільний» час книжок дитина читає все менше і менше. Тобто уява тренується все рідше. Натомість комп’ютерні ігри. У дитини ж немає індикатору на лобі, який би загорався і сигналізував про те, що мізки повністю прикипіли до цієї цяцьки. І нічого іншого їм не треба. І якщо от так з самого малку, то воно й не дивно, що дитина потім «буксує» на елементарних задачах. Матриця в «макітрі» має розвиватися, щоб на неї можна було накладати знання. Інакше виходить так, як воно є. 20 відсотків випускників німецьких шкіл пишуть, читають і рахують на рівні молодшої школи.

Але, здається, краще не буде. Викладацьких кадрів уже бракує. Наразі у одної тисячі шкіл немає директора. Мабуть, геморойна, а через те і мало кому потрібна посада. А більшість нинішніх директорів шкіл в наступні роки вийдуть на пенсію. І взагалі говорять, що недофінансування німецьких шкіл та вузів сягає 30 мільярдів євро на рік. Якщо профсоюзівці не брешуть, то тоді із станом речей в німецькій освіті все стає зрозуміло. Не дарма в Німеччині є попит на наших фахівців. Виходить, з освітою у нас не так все й погано, чи що? Чи, може, просто не всі діти можуть собі дозволити цілими днями стирчати за комп’ютером та забавлятися з цифровими створіннями?

Взялися за голову й англійці. Точніше – підняли планку «випускного» віку до 17 років. З наступного року планують підняти ще на один рік. Робиться це заради того, щоб зменшити кількість учнів, які покидають школу, не маючи кваліфікації. Міністри попереджають, що без неї в найближчі роки важко буде знайти бодай якусь роботу. Бо, власне, скоротиться кількість таких видів праці, що не потребують професійних навичок. В шкільну програму навіть внесли деякі зміни. Тепер школу можна буде закінчити з кваліфікацією будівельника чи механіка. Тобто - такий собі квиток у доросле життя в якості практично прикладного мінімуму. Панкоту на роботу - це ще так можна назвати. Але наявність кваліфікації – далеко не запорука того, що випускник нею скористається.

Ве це трохи «посміхає». Бо я вже це десь бачив. Виглядає так, наче розвинена країна повторює наш досвід. Пам’ятається, як свого часу нашу школу можна було закінчити з посвідченням водія чи тракториста, пам’ятаються уроки праці, робота на станках по дереву, металу…

Тепер у них, як і колись у нас, пролетаріат готують безпосередньо в середній школі…

Руслан Гетьман

фото звідси

(6 голосів, середня оцінка: 5 з 5)

 Loading ...