Криве дзеркало революції, або Хроніка “червоних” предтеч
Ігор Бондар-Терещенко // 3 вересня 2008
Лев Толстой
Л. Н. Толстой тихонько спрашивал ящерицу:
– Хорошо тебе, а?
И осторожно оглянувшись вокруг,
большой человек мира сего сознался ящерице:
– А мне – не хорошо.
М. Горький
Найбільш до експансії ідей “народництва” як предтечі більшовизму прислужився сьогоднішній ювіляр Л. Толстой (1828 – 1910). Ніхто з письмаків, окрім Гете, не мав такої слави, як цей “пророк”, обожнений сучасниками. Прочани з усього світу їхали до “яснополянського мудреця”, чиє слово важило більше, ніж слово церковних ієрархів, не кажучи про державних чиновників. Вважалося, що два царі були в Росії – один на троні, інший в Ясній Поляні.
Авторитет Толстого був безумовний. Спираючи на християнство, він став засновником нової релігії (толстовства), впливаючи не лише на духовне, але й на суспільно-політичне життя Російської імперії. За опитуванням “Вісника знання” 1909-го року найпопулярнішим автором виявився Л. Толстой (295 голосів), після нього значився Ч. Дарвін (152 голоси), а К. Маркс був лише на шістнадцятому місці (52 голоси). Тим не менш, саме дві культові оцінки, видані, відповідно, поетом-декадентом і революціонером-марксистом, важили у подальшому поступі толстовства на теренах суспільної думки ХХ-го століття. У 1905-му році О. Блок опублікував епохальну статтю “Сонце над Россией”, натомість В. Ленін 1908-го року озвався розгромним опусом “Лев Толстой как зеркало русской революции”, затаврувавши “грех толстовщины”
Проте, справжню суть Л. Толстого зрозуміли не одразу. Справжніх “пророків” взагалі не так легко розпізнати. Наприклад, щодо освіти Л. Толстой значив: “Идеал наш не сзади, а не впереди. Воспитание портит, а не исправляет людей”, і це було “на часі”. Проте рух Л. Толстого від цінностей західноєвропейської цивілізації до антихристиянського варварства першими зауважили німці, оскільки свого часу проминули сей період. “Західно-марксистський чекан, що опромінив ясним світлом великий переворот у країні Толстого, не заважає нам побачити в більшовицькому перевороті кінець Петровської епохи – західно-ліберальної європейської епохи в історії Росії, що з цією революцією знову повертається обличчям до Сходу”, – значив у 1922-му році Т.Манн.
Щодо вульгарного анти-європейського “толстовства” варто зазначити, що імперська наука до 1917-го року була складовою частиною міжнародного наукового співтовариства, нехай і розділеного значними протиріччями (наприклад, між Німеччиною і Францією), але об’єднаного складною мережею міжнародних спілок, дисциплінарними суспільствами і конгресами, системою поїздок і відряджень, нарешті, студентською діаспорою та науковим зарубіжжям. Перша світова війна ще до “революційних” потрясінь 1917-го року істотно змінила цю картину. Події 1914 – 1918-их років (колективні відозви професорів і виключення з наукових асоціацій колег із країн-супротивників) були жорстоким іспитом для ідеалів безкорисливого наукового служіння.
Але нехай вже пророки більшовизму походять з самої лише “толстовської” російської інтелігенції. Втім, якщо наполягати, наприклад, на суто сільському менталітеті українського народу, “неписьменність” якого не дозволяла близько запізнатися з “інтелігентськими” писаннями російських чи західних філософів, то панацею все одно матимемо слабеньку. Бурлескну і водевільну, наче хвалена народна мудрість. “Суто селянська духом своїм, глибоко дрібнобуржуазна в своїй моралі, уперто власницька, запекло консервативна ця народна мудрість. Окреме лютої ненависті до пана, ледве чи можна знайти в ній щось передове”, – значив про неї І.Млодзинський, упорядник “Практичного російсько-українського словника приказок” (1928).
Проте, не лише умоглядним (науковим і філософським) чином ширилась “народницька” зараза прогресу (більшовизму) в Україні. Існували також “родинні” шляхи її інвазії в “селянський”, себто патріархально-церковний контекст. Наприклад, змішані шлюби, як у випадку з харків’янином О. Алчевським і Х. Журавльовою з Курську (майбутньої “просвітительки народу” Христини Алчевської), звідки філософсько-толстовський “більшовизм” заносився до малоросійських осередків імперії в якості “просвітництва”. Може, через те, що в Україні не було власної філософії? І розгублено розведемо руками: а таки не було!
Справді, в Україні ніколи не було власної філософської традиції, не було і не могло бути публіцистики в європейському сенсі слова, адже обговорення політичного питання завжди заборонялося владою. Натомість побутував специфічний дискурс – філософування, в основі якого – проблеми призначення України, майбутнє Українського народу і т. ін. В суті речі, основна методологія малоросійського філософування - це самопізнання, ґрунтоване на матеріалі всесвітньої історії. Саме ця методологія була виведена свого часу з філософії Г. Шелінґа і запроваджена в українських гуманітарних колах.
Відтак, обміління філософсько-літературного дискурсу розпочалося набагато раніше. Починаючи з символістського роману кінця ХІХ-го століття, будь-яка велика “гуманітарна” форма втрачає епічну точність. Головним завданням автора-риторика стає утворення образного марева. У читача залишалося враження риторичної музики, але закликом до дії вона, звичайно ж, не ставала. Та чи й потрібні “революційні” заклики чи ще яка “філософія” колишнім свинопасам і гречкосіям, для яких жування і мовчанка за комунальним столом стали космосом, а не бенкетом риторичної уяви?
Ігор Бондар-Терещенко
Обговорити статтю на Форумі »»
(7 голосів, середня оцінка: 3 з 5)
Loading ...
І до чого тут Товстий Льова. Краще б ІБТ читав його, а не образно марив… вдало попльовуючи на своїх пращурів “свинопасів і гречкосіїв”.
П.С.: якщо ви надаєте перевагу “революційним” закликам в своєму “непрофесійному читанні” - у вас явні проблеми із здоровим глуздом.
3 вересня, 2008 о 13:502 Кльово
На жаль, Толстого (задовго до ІБТ) вже зачитали до дір Ваші пращури. Тож наразі залишається лише марити, щоби проблем не мали їхні “кльові” нащадки
3 вересня, 2008 о 14:052ІБТ: у нас із вами спільних пращурів немає (хіба що, ще до самітника і банщика з Ясної галявини), тому не треба свою спадкову хворобу іншим приписувати.
І взагалі. Якщо хочеться щось перечитати - візьміть краще Шекспіра. Він хоч і поганенький автор (згідно із думкою руського графінчика), але чудово відповідає вашому творчому шляху - “Багато галасу даремно”.
3 вересня, 2008 о 15:282 Кльово
Та звісно, що спільних пращурів на одному квадраті не спостерігаю, але ж, докторе, який Шекспір? Важче за самописку нічого в руках не тримав
3 вересня, 2008 о 16:27Очень понравилось ! К сожалению все меньше людей утруждают себя аналитическими размышлениями ( а среди них есть и хорошие люди,которые тоже хотят видеть Украину свободным,независимым(!!!!),процветающим,унитарным и сильным государством ).
3 вересня, 2008 о 17:05Справді, в Україні ніколи не було власної філософської традиції, не було і не могло бути публіцистики в європейському сенсі слова, адже обговорення політичного питання завжди заборонялося владою. Натомість побутував специфічний дискурс – філософування, в основі якого – проблеми призначення України, майбутнє Українського народу і т. ін. В суті речі, основна методологія малоросійського філософування - це самопізнання, ґрунтоване на матеріалі всесвітньої історії. Саме ця методологія була виведена свого часу з філософії Г. Шелінґа і запроваджена в українських гуманітарних колах.
Відтак, обміління філософсько-літературного дискурсу розпочалося набагато раніше. Починаючи з символістського роману кінця ХІХ-го століття, будь-яка велика “гуманітарна” форма втрачає епічну точність. Головним завданням автора-риторика стає утворення образного марева. У читача залишалося враження риторичної музики, але закликом до дії вона, звичайно ж, не ставала. Та чи й потрібні “революційні” заклики чи ще яка “філософія” колишнім свинопасам і гречкосіям, для яких жування і мовчанка за комунальним столом стали космосом, а не бенкетом риторичної уяви?
*********************
Эти два абзаца - вынести на кандминимум по философии в наших вузах. И два варианта ответа Да/Нет. В качестве теста на общую адекватность. Кто не ответил правильно - на первый курс.
Есть и замечания. Почему текста только 2,5 страницы, а не все 25 ?
3 вересня, 2008 о 17:17ІБТ: … який Шекспір? Важче за самописку нічого в руках не тримав
Це точно, хоч і не смішно. Інакше ви б припинили посипати голову попелом, а повернулися б більш корисних справ - розведення поросят і вирощування гречки за відсутності філософсько-літературного дискурсу.
3 вересня, 2008 о 17:23Пішли б, так-би мовити, шляхом “власної не-філософської традиції” Сковороди - жити в приймах у багатих друзів на природі.
Кльово:
Ви не в*iхали у контекст.
3 вересня, 2008 о 17:41Осмислити свое дiйсне мiсце у свiтовiй культурнiй спадщинi - з цього взагалi починаеться шлях. Якщо результат виявиться вiдверто поганим, то е два виходи. Лiпити з г*** лялю (як це роблять зараз у Росii), або чесно визнати меншовартiсть i намагатися наздогнати свiт. Але для цього потрiбно змиритися з правдою, а не убаюкувати. Бо за народництвом неминуче iде таврування низькопоклонства перед Западом, а там i до погромiв недалечко, а за погромами i терор у вiдповiдь - виднiеться. I знову вiдставання на 50 рокiв вiд проклятого Запада.
2 Мика
Дякую, старався
3 вересня, 2008 о 17:532 Hammer
Решта скарбу - у мішках з гречкою (за тов. Кльово). А також у двох монографіях і, звичайно ж, теревенях на кандмінімумі з якимось Канигіним, чи що
3 вересня, 2008 о 17:582 Кльово
Жити в приймах у багатих друзів на природі? На кшталт того, як живуть нині радники з Країни Рад типу Вас, малошанований тов. Кльово, у моєму дворянському маєтку на Полтавщині?
3 вересня, 2008 о 18:072Hammer: Здається в попередні віки такий вдалий підхід використовували білі імперці до мешканців колоній. І кожний вошивий і сифілітичний європеєць був впевнений, що “його культура” значно вища за відсталі культури індійців, японців, китайців… зулусів. Вони порівнювали… Толстого і чукотського шамана.
Є два способи: створювати оригінальне або копіювати чуже.
3 вересня, 2008 о 18:15Кльово:
доведеться писати здоровенну разьяснітєльну простиню. замість ІБТ
Здається в попередні віки такий вдалий підхід використовували білі імперці до мешканців колоній.
***********
це в цілому так, але, мабуть, не слід забувати, що і Захід, і колонії тоді являли собою дещо інше, ніж зараз. Крім того, Захід добровільно пішов із всіх колоній, та залишив там, наприклад, систему адміністрування та високу на той час охорону здоров*я. Що мало непередбачуваний наслідок - неперервний ріст населення зробив неможливим стабільний економічний ріст.
А зараз світові задворки (до яких поки що належить Україна, що досі прислухається до диких ідей із дикого Залісся), продовжують годуватися “суперідеями” позаминулого століття, в той час як у великому світі вже давно знайдено рецепти до багатьох проблем. Просто чесно визнати свої недоліки, мабуть, здатні не більший процент людей, який здаетн розуміти поезію (а, здаєься, Бродський сказав, що 5% це вже мегаздорове суспільство)
“його культура” значно вища за відсталі культури індійців, японців, китайців…
*************
це правда, але зверніть увагу, що “переварити” в культурному відношенні ні Індію, ні Китай, ні тим більше Японію Захід не зміг. Тому що там була власна культура, яка мало поступалася західній (того часу). А у інших культура була на початковому рівні, тому й не витримала конкуренції.
І що значить “заімствувати чужорідне”, якщо
Україна і так ментально належить до Заходу, незважаючи на ніякі впливи. це якраз повернення до власних істоків після тривалого чужорідного впливу. Який все ж, за великим рахунком, не прижився та збанкрутував.
Вони порівнювали… Толстого і чукотського шамана.
*********
а самі спробуйте тверезим оком порівняти це ущербне клікушество із шаманізмом. Хіба нема нічого спільного? Імхо, спільне якраз у глибокій меншовартості.
Хочете ви того, чи ні, але підхід “давайте створювати оригінальне та дивувати цим світ” це просто інша версія підходу “хоч живемо у лайні, зате пісні найкращі”. І вийде от що: наша пісня гарна й нова, починаймо її знову :))) І що значить “створювати оригінальне”? Ви дійсно вважаєте, що тут здатні створити щось таке, чого у світі ніколи раніше не бачили ? принаймні, крім вселенських плачів про відсутність державної підтримки, з України досі не було чути нічого пристойного
Зрештою, щоб створювати щось нове, треба мати якусь культурну базу, а її немає. Якби була, то вже багато було б нового, натомість все, що створено, це за невеликим винятком переспіви старого совкового.
“Творити суто своє” завжди тягне за собою “Культурна ізоляція”, а це завжди і всюди значить “культурна стагнація”, і цей факт теж варто сприймати as is
Те, що є прагнення не чутися ущербними перед кимось, то це позитив, однак не треба занадто хорохоритися, а треба працювати (читай творити), щоб мати, чим похвалитися перед “кимось”. Втім, як правило, далі заяв діло не йде, і це закономірно - подивіться лишень, хто це говорить :)))) як правило, ті, хто шикарно жив при совку на державний заказ :))) різні Яворівські, Павлички та Дрочі :))))
3 вересня, 2008 о 20:142 Hammer
Дякую за чудово-роз’яснювальний пост:) Взагалі-то стаття про одного з предтеч більшовизму, чийого “слов’янського” шаманізму цілком вистачило для ніжнобокої України. Міцніші ж горішки типу згаданих Вами монархістсько-імперських Японії з Китаєм були розколоті пізнішим глобалізмом, себто його (більшовизму) більш модифікованою формою. Що ж до ущербних павличків з драчами, то працювати (а не хорохоритися) Ви закликаєте тих тов. Кльових, які зростали на їхніх творах. Тому ІБТ ще довго буде не до вподоби цим “державотворчим” та “свідомим” трійочникам
3 вересня, 2008 о 20:53здоровий манкуртизм: Україна молодша Ірландії, натомість Гоголь старший за Джойса, одна біда - російською в широкім світі, окрім жменьки ексцентриків, ніхто не читає
3 вересня, 2008 о 21:132 *
До речі, українською також не читають, як і про будь-що українське, якщо це не англомовна “Коротка історія українських тракторів” М. Левицької
А те, що “опять об Гоголя”, так саме Джойс, згадайте, написав, що робити, коли ми не можемо змінити країну. Guess who 
3 вересня, 2008 о 21:20Японії з Китаєм були розколоті пізнішим глобалізмом, себто його (більшовизму) більш модифікованою формою.
якщо мова йде про зараз, то парадигма - голодный сытого не разумеет, тому його спочатку треба зробити ситим. А що при цьому вiн ще вважае себе рiвним тим, хто його годуе (технологiями, а iнколи i прямо з ложечки, як Африку та Лат.Америку), то на це не зважають i правильно, имхо.
тов. Кльово тимчасово попав пiд заколисуючий вплив плачiв Ярославни про “втрачений рай” та “непереборнi можливостi”, яким начебто хтось постiйно заважае розвитися у культурне явище планетарного масштабу
___________-
здоровий манкуртизм: Україна молодша Ірландії, натомість Гоголь старший за Джойса, одна біда - російською в широкім світі, окрім жменьки ексцентриків, ніхто не читає
************
завжди смiшило те, як звичайнi немитi свинi, трохи вкравши грошей та потрапивши на Захiд, АБСОЛЮТНО ЩИРО!!! дивуються тому, що нiхто в свiтi ними не цiкавиться
3 вересня, 2008 о 21:37зате комуністи щиро цікавляться геть усіма й усім (в чужих кишенях)
3 вересня, 2008 о 22:552ІБТ: тов. Кльові зростали на Розстріляному відродженні і Серебряном веке… а Павличко і Драч - то політичні діячі закінчення перебудови.
2Hammer: “давайте створювати оригінальне та дивувати цим світ” - це ваша інтерпретація, включаючи окличну інтонацію. Бо мені, особисто, завжди здавалося, що є поклик душі і тільки за цим покликом люди мають творити і в першу чергу для себе. Якщо подобається оточуючим - це чудово, якщо подобається світу - ще краще. І тут не може бути порівняння. Бо в певні моменти життя твори Крісті можуть дати людині більше ніж твори Джойса (хоч порівняння художньої майстерності та інших високочолих фіглей … не на користь англійської газдині).
Інша справа - ремесела і тут Ваші зауваження абсолютно слушні - потрібно подолати технологічне і технічне відставання і виробляти конкурентноспоможний продукт.
І майже про те саме: Важко сказати що нового у творах Енді Ворхола (чи Андрія Ворхоли - як кому подобається :-))), але світ виявився здивований і змінений. Там була ідея і нахабство і вдало обраний час і місце. Чого усім творчим людям і бажаю.
4 вересня, 2008 о 15:162 Кльово
Якщо Павличко і Драч - це “закінчення перебудови”, то т.зв. Розстріляне Відродження (ще до його розстрілу) - це “червоне” завершення всього українського, оскільки все, на чому зростали тов. Кльові - це пропащі сили, а ніяке не відродження.
4 вересня, 2008 о 15:35Що ж до Варгола, то він не здивував, а чи змінив світ, а всього лише вдало скопіював його. Після чого прийшла ера симулякрів
2ІБТ: для Вас Драч, Павличко чи Яворівський може і “митці”, а для мене політики минулого. А в період шкільного-примусового читання моя чудова вчителька замінила їх “творчість” на поетів означеного вище періоду. Тому - хто на чому зростав - не питання.
Те, що для українців нічого немає і все давно закінчилося - я знаю. Національна традиція “скиглиння” - така саме традиційна як і традиція зрадництва. Якщо ваш знайомий на питання “як справи” скаже “чудово” - він не місцевий, або занадто довго прожив далеко від рідних нещасних розкрадених замучених ланів.
“Що ж до Варгола, то він не здивував… ”
4 вересня, 2008 о 18:18Можемо повернутися до Толстого. Саме він говорив, що всі сюжети великих творів - банальні. Ворхола цю банальність підкреслив. Ну хіба він не диво. Якби його батьки залишилися вдома - “добрі” сусіди з*їли б зі шкарпетками і пензликами. А так - відкрив нову еру (хоч і симулякрів).
Вархола розумака, бо на протестанському, позбавленому сакральних зображень ринку успішно застосував давню родинну традицію серійного іконопису
4 вересня, 2008 о 18:462 *
Себто спрофанізував традицію народного мистецтва, еге ж? Мікі Маус в якості неорусинського Христа - це неабияке диво для Кльових товаришів, які зростали на Хвильовому і “сірому-сіренькому” Плужнику
4 вересня, 2008 о 19:20профанація? ні, реінкарнація - черговий рімейк
4 вересня, 2008 о 19:292 *
Швидше реанімація - черговий кунштюк. Як на одноіменній минулорічній виставці у Львівській галереї мистецтв, де “сучасне” мистецтво родичалося з музейною клясикою. Так само, як Варгол у 1970-х, у 2000-х організатор Є.Онух досі (як і Ви) вважає, що “це є для них дуже важлива інтелектуальна гімнастика”
4 вересня, 2008 о 19:43тю. світ вічно молодий, тож три шкаралупки і горошина - завше інноваційна гра
4 вересня, 2008 о 19:51Хіба в укрмові слово “Толстой” у родовому відмінну не повинно мати форму “Толстоя”?
4 вересня, 2008 о 19:58у родовому відмінку
4 вересня, 2008 о 19:59Интересно, почему никто особо не выделяет главное - желание самовыражения?
5 вересня, 2008 о 21:20+1
9 вересня, 2008 о 5:29