Імпічмент? Навіть і не думайте

Огляд новин за 02.09
Знаєте, читав я оце сьогодні новини – і мені було якось не по собі. Відгодовані, засмаглі народні депутати повернулися до роботи. І що? А нічого. Не змінилося зовсім нічого. Така сама мишача метушня, переливання з пустого у порожнє і безплідні спроби імітувати активну діяльність. А які ж важливі питання вони винесли сьогодні на розгляд! Спрощення процедури імпічменту президенту – з легкої руки несподіваної любові, якою загорілися один до одного БЮТівці та Партія регіонів. Нє, ну правда – питання важливе і давно потребує вирішення. Здається, ще з часів Кучми. Щоправда, тоді мало хто із народних депутатів (особливо це стосується «регіоналів») був таким наполегливим та принциповим у бажанні загнуздати борзого прєзіка, не кажучи вже про одностайність. Але зараз без цього ніяк, хоч стрельни. І хоча прєзік таки реально загубив список кого боятися, все ж, думаю, сьогодні у парламенту є набагато важливіші справи. Звісно, за умови, що він не зациклився на внутрішньовидовій гризні, а переймається інтересами народу. От, наприклад, у Дніпровському суді Києва із 32 суддів залишилося тільки 11, і з них кілька зараз у відпустках. Банально закінчився термін повноважень. А відтак ці рештки суддівського корпусу намагаються забезпечувати потреби 400 тисяч мешканців цілого району столиці. І черга на розгляд справ, кажуть, вже просто гігантська, а самі слухання призначають аж на грудень. Звісно, суддям можна навіть позаздрити – уявляєте, на скільки порядків виросли хабарі? Зате не позаздриш простим людям. І така ситуація, кажуть, по всій Україні. Бо Верховна Рада замість того, щоб призначити нових суддів, бавиться в давню народну гру «під..ни колегу». І БЮТівсько-«регіональний» законопроект про спрощення процедури імпічменту – це якраз і є один із елементів цієї простої, але вельми захоплюючої гри. Це вони таким чином стращають Юща, щоб сидів тихо і не вийожувався, а то, мовляв, ми тобі швидко роги пообламуєм. З цього, до речі, випливає цікавий висновок: або БЮТівці та «регіонали» так і не навчилися продумувати свої дії на кілька (к)років наперед, або ні Юля, ні Яник не планують наступного року вигравати бій за президентське крісло. Бо це було б геть точно, як у давньому народному прислів’ї: не рий президентові імпічмент, бо й сам у нього втрапиш…

От за що я таки люблю Юру Луценка, так це за його балакучість і триндобольство. І, думаю, мою любов поділяють усі злодії нашої держави. Але мотиви любити Юру у нас із ними різні. Я – тому, що з дитинства люблю клоунів та неадекватів (у сенсі – чисто поржать), а злодії – бо язикатий Юрєц завжди розпатякає, чим зараз займаються слідчі органи, на якій стадії перебуває слідство та кого підозрюють. І це все він робить прямо з телевізора. Звісно, його базар треба фільтрувати, бо іноді Луценка від надмірної дози психостимуляторів заносить – тоді він починає ловити «якудзу» у Одесі або гратися у лицаря-джедая із столичним мером-космонавтом. Однак часто послухати міністра внутрішніх справ для злодіїв буває дуже корисно. От, наприклад, сьогодні він розтриндів усі деталі розслідування справи про викрадення із Одеського музею західного та східного мистецтва картини Караваджо «Узяття Христа під варту». І цим самим, очевидно, добряче допоміг злочинцям зорієнтуватися у тому, що робити далі…

Володимир Бородай

фото звідси

(13 голосів, середня оцінка: 4.38 з 5)

 Loading ...