Чи має Україна право на Курильські острови?

Якщо Україна форсуватиме вступ до НАТО, Росія може розірвати Угоду про дружбу, співробітництво і партнерство… В зв’язку з цим Лужков міркує про приналежність Україні Криму… “Указ Президиума Верховного Совета СССР О передаче Крымской области из состава РСФСР в состав УССР от 19 февраля 1954 года” повинен бути анульований Росією в однобічному порядку… На такому тривожному тлі розгортаються останнім часом українсько-російські відносини.

Але якщо вже починається така “свістопляска”, не зайвим буде і Україні замислитись над питанням – а які ж російські землі можна вважати “землями української слави”?. Як виявилося, таких земель зовсім немало. Іронія долі в тому, що на деякі з них Україна має чи не аналогічні з Російською федерацією юридичні права. Смішно? А давайте розглянемо, як один з прикладів, історію зміни власників Курильських островів і південного Сахаліну.У нелегкі для Російської імперії часи Кримської війни (1853-1856) постало питання базування російського флоту на Далекому Сході. У 1855 році, в обмін на право використання японських портів Сімода, Хакодате і Нагасакі царський уряд передав Японії острови Малої Курильської гряди і два острови Великої гряди – Кунашир та Ітуруп. В угоді також закріплювалось право спільного володіння островом Сахалін. Дещо пізніше (1875) за право одноосібного керування Сахаліном Росія віддала Японії всі Курильськи острови.

Після поразки Російської імперії у русько-японській війні 1905 року, згідно Портсмутської мирної угоди, за Японією закріпили всі Курили і південну частину Сахаліну. Стаття 9 цієї угоди наголошує:

“Російський імператорський уряд віддає імператорському японському уряду у вічне і повне володіння південну частину Сахаліну і всі наближені до нього острови, рівно як і всі споруди і майно, що там знаходяться…”

Наголошу, це остання угода (окрім, можливо, Московської декларації 1956 року), яка юридично закріплює японський статус Південного Сахаліну і Курильських островів.

Через деякий час по завершенню другої світової війни, в якій “країна сонця , що сходить” зазнала нищівної поразки, була підписана Сан-Франциська мирна угода, стаття 2 якої наголошує:

“Японія відмовляється від усіх прав на Курильські острови, а також ту частину Сахаліну і близькі до нього острови, суверенітет над якими Японія набула згідно Портсмутської угоди від 5 вересня 1905 року…”

Але так сталося, що з якихось політичних міркувань ця угода не була підписана трьома країнами – СРСР, Польщею та Чехословаччиною. Отже, виходить, що ці спірні території були просто окуповані Радянським союзом без жодних юридичних підстав.

Тепер постає цікаве питання (з огляду на Крим і Севастополь), а чому власне Південний Сахалін і Курили мають 100% належати Росії?

У серпні 1945 року у військових діях проти імператорської Японії брали участь дуже багато рядових солдатів, які були етнічними українцями. Багато з них геройськи загинули або були поранені. Окрім того, слід згадати українців, які безпосередньо керували військовими діями на Далекому Сході і, відповідно, також кували перемогу над Квантунською армією: Маршал Радянського Союзу Малиновський, генерал армії Лучинський, генерал-полковник Людников, генерал-лейтенант Манагаров…

Отже, виходить, що і Україна має повне право на частину анексованих у Японії територій. Спитаєте, а де ж правова основа претензій України на частину російських земель Далекого Сходу? Нагадаю. Україна – чи не єдина держава, яка так і не визнала правонаступництво Росії на активи і пасиви СРСР. Український МЗС не раз називав “юридичним нонсенсом” проголошення Росією себе, як держави – правонаступником Радянського Союзу. Більше того, Україна готова була звернутись у Міжнародний суд ООН для вирішення питання правонаступництва по зовнішньому боргу та активів СРСР. Саме до цих активів, при бажанні, можна зарахувати і частину російських земель Далекого Сходу.

Будьмо реалістами, Південний Сахалін і Курильські острови малоймовірно стануть українськими. А от те, що Україна може активно підключитись до процедури законного повернення цих спірних територій дружній нам Японії - залишається можливим.

Не будемо забувати і про інші землі української слави – Карелію і Калінінградську область (Фінляндія і Німеччина мають з Україною Угоди про дружбу і співробітництво - і переглядати їх не збираються).

Сергій Рожко

(8 голосів, середня оцінка: 3.25 з 5)

 Loading ...