"Ідеальна частка" ціною в життя

18 червня 2008 року в Пасажі, на Хрещатику, 15 – сталося неймовірне навіть для наших буремних часів вбивство. Дідусь 1934 року народження підозрюється в тому, що зарізав, а потім ще й “відбив” кувалдою труп дідуся 1936 року народження, а також серйозно поранив його друга-ровесника. Всю цю картину спостерігала його дружина, також 1934 року народження, у якої також виявився поріз на руці. Всі деталі цього вбивства, безумовно, трохи згодом будуть описані в рубриках “Кримінальна хроніка” більшості ЗМІ.

Я ж хочу розповісти про причини та мотиви цього жаху. Вони, на превеликий жаль - банальні та типові для України і є породженням недосконалості нашого цивільного законодавства зокрема та судової системи в цілому.

Отже, маємо трикімнатну квартиру загальною площею 119 кв.м., жилою – 87,6 кв.м.; всі кімнати окремі та мають площу відповідно 37,7 кв.м., 32,5 кв.м. та 17,4 кв.м. Співвласниками цієї квартири в рівних долях, тобто по 1/5 у кожного, що відповідає 17, 52 ідеального кв.м., є:

1. Лопато Валентин Миколайович, 1934 р.н. - наразі затриманий за підозрою у вбивстві, строк затримання подовжений до 28.06.2008 року суддею Печерського райсуду Києва Умновою О.В.
2. Лопато Лідія Михайлівна, 1934 р.н. - дружина Лопато В.М., професор, доктор хімічних наук. Керівник Відділу фізико-хімії і технології тугоплавких оксидів Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича НАН України; її роль в трагедії ще до кінця не з'ясована.
3. Лопато Сергій Валентинович, 1957 р.н. – син Лопато В.М. та Лопато Л.М., постійно проживає в Австралії, громадянином якої і є.
4. Ніжинська Вікторія Георгіївна, 1967 р.н. - колишня дружина Лопато С.В., донька вбитого Ніжинського Георгія Петровича, 1936 р.н.
5. Лопато Єлізавета Сергіївна, 1991 р.н. - донька Лопато С.В. та Ніжинської В.Г., онучка одночасно – і вбитого, і підозрюваного у вбивстві.

Не є власниками спірної квартири, але є повноправними учасниками та жертвами драми:

1. Дружина загиблого – Ніжинська Олександра Іванівна.
2. Потерпілий, друг та кум загиблого – Бялов Євген Іванович.
3. Ще одна донька загиблого – Ніжинська Тетяна Георгіївна.
4. Син загиблого – Ніжинський Петро Георгієвич.
5. Онук і загиблого, і підозрюваного у вбивстві – Лопато Крістіан Сергійович.

Як неважко здогадатись, перші троє власників протистояли двом останнім. Вбитий мав довіреність від доньки на представлення її та онучки інтересів в суді і намагався якимось чином допомогти їм реалізувати їхнє доволі абстрактне право власності на 2/5 спірної квартири.

Юридичний відступ 1. В українському законодавстві механізми розв'язання суперечок між співвласниками практично не врегульовані, що перетворює співвласність – на прокляття, а право власності на частку, яку важко/неможливо виділити в натурі – на фікцію. Більше того – в Цивільному Кодексі України навіть відсутні поняття “ідеальної” та “реальної” частки, в той час як суди успішно цими поняттями оперують, бо інакше б вони ніколи і нікого не “поділили”.

В даному конкретному випадку 2/5 частки складають ідеальні 35,04 кв.м. Окремих кімнат саме такого розміру в спірній квартирі немає – є лише кімната розміром 37,7 кв.м., яка на 2,66 кв.м. більша, ніж 2/5 ідеальні частки, та кімната розміром 32,5 кв.м. , яка на 2,54 кв.м. менша, ніж 2/5 ідеальні частки.

Саме навколо цієї різниці в два з половиної метри і точилися ВІСІМ!!! років поспіль судові суперечки; саме через неможливість “зістикувати” ідеальні квадратні метри з реальними загинув Георгій Ніжинський і ледве не загинув Євген Бялов; ця жалюгідна різниця назавжди зруйнувала життя ще багатьох людей... Хоча, звісно, боротьба йшла не за ці два з половиною квадратні метри. Подружжя Лопато в принципі не хотіли віддавати жодного метру житла, хоча їм пропонувалися будь-які схеми продажу чи обміну. “Тільки через мій труп!” – ці слова пані професорші неодноразово цитували мені заплакані родичі загиблого.

Юридичний відступ 2. Є два способи розв'язати подібну проблему – визначення права конкретного користування та визнання права конкретної власності.

Перший – неправильний, але, на жаль, саме цим шляхом пішла умовна “сторона загиблого”. Вони зажадали від суду встановлення порядку користування спірною квартирою, і Печерський суд разом з Київським Апеляційним ( від великого розуму) від глибокої байдужості до проблем нещасних співвласників – їхній позов задовольнили, визнавши за Ніжинською В.Г. та Лопато Є.С. право користування кімнатою площею 37,7 кв.м. Потім їм довелося ще неодноразово судитись з приводу того, що “сторона підозрюваного у вбивстві” категорично відмовлялася виконувати це рішення, та отримувати рішення на кшталт “зобов'язати не чинити перешкоди в користуванні кімнатою 37,7 кв.м.”, вести багатотомну переписку з виконавчою службою, писати (взаємно) десятки скарг в міліцію... В підсумку це рішення було скасоване в касаційному порядку, а справу направлено на новий розгляд, що означає на практиці, що кожен зі співвласників наразі має необмежене право на рівних користуватись всіма приміщеннями спірної квартири. Проміжний підсумок – труп, поранений, в'язень, два десятки потерпілих матеріально та морально, безнадійно зруйнована сім'я... А суд, після восьми !!! втрачених безрезультатно років – розпочинається спочатку!

Безумовно, тепер вже “сторона вбитого” піде другим шляхом – буде добиватись розподілу спірної квартири в натурі та отримання окремого правовстановчого документу хоч на якусь з більших кімнат – байдуже, на яку – 37,7 кв.м. чи 32,5, з компенсацію за перевищення ідеальної частки в ту чи в іншу сторону. Якщо б вони судитися саме заради цього ще з 2003 року – можливо, зараз вони б вже були власниками окремої кімнати, якою розпорядилися б на власний розсуд – продали б комусь чи подарували... І хай би “сторона підозрюваного у вбивстві” співіснували б з іншими сусідами.

Якщо у вас подібна ситуація – НЕ ПОВТОРЮЙТЕ ГЛОБАЛЬНОЇ ПОМИЛКИ ЦИХ ЛЮДЕЙ!!!

Таких історій насправді – тисячі та десятки тисяч. Не всі співмешканці та співвласники доходять до відбивання кувалдою трупів своїх процесуальних супротивників, але з 13% мешканців неприватизованих квартир та величезної кількості співвласників квартир, що перебувають у неподільній дольовій власності – суттєва кількість роками та десятиріччями обиває пороги судів в марних намаганнях назавжди позбутись своїх сусідів шляхом законного розподілу будинків, квартир та іншого майна, яке неможливо розділити в натурі у точній відповідності з ідеальними частками сторін.

Дєпутатам на замєтку! З порівняльною таблицею законодавчих змін, які я пропонувала для комплексного розв'язання цієї проблеми, можна ознайомитись тут. Зрозуміло, що це далеко не так цікаво, як дєрібанити бюджет та іншими способами присвоювати матеріальні цінності, вироблені вашими співвітчизниками, але – дуже, дуже потрібно. Тому що дозволить суттєво розвантажити суди, органи прокуратури та міліції, які в підсумку і змушені “розхльобувати” відсутність законодавчих механізмів врегулювання конфліктів між співвласниками.

Якщо ж коротко, то я пропоную, перш за все:

1. Ввести поняття ідеальної та реальної часток, додавши до статті 355 Цивільного Кодексу частину 5 такого змісту: “Частка у спільній власності може бути ідеальною або реальною. Ідеальною є абстрактна частка в спільній власності, що визначається у вигляді математичного дробу. Реальною є частка, яка може бути виділеною в натурі та співпадати чи не співпадати з ідеальною часткою.”
2. Законодавчо забезпечити право на отримання окремого правовстановлюючого документу: “Кожний співвласник має право отримати від відповідного органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухомість, формальний титул, тобто окремий правовстановлюючий документ на належне йому особисто майно, з вказівкою, якою є його ідеальна та/або реальна частка у спільному майні."
3. Запровадити примусовий продаж неподільного майна, що є у спільної часткової власності: “Якщо співвласники неподільного майна не можуть дійти згоди щодо спільного користування, володіння та розпорядження цим майном, і жоден з співвласників не бажає або не має можливості надати іншим співвласникам компенсацію за їхні частки, суд за позовом одного чи декількох з них виносить рішення про примусовий продаж неподільного майна з публічних торгів та розподіл вирученої суми, за вирахуванням витрат на організацію продажу, між співвласниками, пропорційно їхнім ідеальним часткам в спірному майні ."
4. Запровадити так званий «судовий аукціон»: "Якщо один чи декілька з співвласників наполягають на залишенні неподільної речі собі зі сплатою компенсації іншому співвласнику чи співвласникам, кожен з них окремо або декілька - разом можуть внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яка пропонується іншим співвласникам як компенсація за їхні частки. Суд виносить рішення про визнання права власності на неподільну річ за тим співвласником чи співвласниками, які внесли на депозит більшу суму, з одночасним присудженням даної суми тому співвласнику чи співвласникам, чиє право на ідеальну частку у спільному неподільному майні припиняється."

А життя, між тим, продовжується... Професор хімії Лідія Лопато в суботу, 21 червня – намагалася “втихаря” поставити броньовані двері в “криваву” квартиру, аби перешкодити іншим співвласникам туди потрапити, і лише співробітники міліції примудрилися вмовити її віддати один з ключів онуці загиблого. А сьогодні, 23 червня – вона відвідала ЖЕК, аби замовити довідку - “Форму 3” - про кількість осіб, зареєстрованих в цій квартирі...

Написати про цю дику історію в усіх подробицях, а особливо юридичних – мене попросили діти загиблого. “Може, хоча б смерть батька допоможе привернути увагу до недосконалості українського законодавства в частині відсутності ефективних механізмів врегулювання конфліктів між співвласниками, і хоч хтось з депутатів зацікавиться та зареєструє законопроект!”

Далі буде...