Чому я прихильник НЕобмеженої міграції

Численні неадекавні коменарі, як під репоражем від 9 травня про акцію проти неофашизму, змушуюь окремо від питання расизму також розглянути питання міграції. Я думаю, в кожного з тих, хто проти міграційних обмежень, є на те дещо відмінні причини. Спробую по-простому, однак більш-менш обгрунтовано викласти свої.

Природні причини
Людина має певні права, які належать їй від природи. Ці права за ліберальною теорією вважаються невідчужуваними — а отже, їх не можна забрати у людини, де б вона не була — у тій державі, де народилася, чи в іншій. Оскільки я не є лібералом чи «ліберастом», як мене вже не раз назвали — додам: якщо у людини пробують забрати її права, вона може відстоювати їх усіма засобами, включно зі зброєю в руках й об'єднавшись із іншими.

І перейду до критики ліберальної практики. В Загальній декларації прав людини, прийнятій ООН у 1948 році, кожне окреме право чи свобода подаються без жодних обмежень. І тільки стосовно права на свободу пересування сказано «...у межах кожної держави». Чи належить людина за своєю природою до якоїсь держави? Ні, оскільки держава — утворення не природне, а соціально-політичне.

Тварини мігрують, незважаючи на кордони. Птахам не потрібні візи та паспорти, щоб перелетіти з України до Африки, а влітку повернутися назад. Виходить, що «ліберали» через міграційні обмеження, роблять людей більш обмеженими в цьому плані, ніж тварини чи птахи.

Економічні причини
Часом доводиться чути, начебто мігранти живуть «за чужий рахунок». Але ж чомусь іноземцям не дозволяють без дозволу саме працювати. Коли ж людина працює — вона живе якраз за свій рахунок. В Україні вона як мінімум платить ПДВ з усього, що споживає, в державну казну. Якщо їй дозволятимуть працевлаштуватися легально, то з її зарплатні відраховуватимуться також інші податки — в тому числі соціальні, до речі.

Припустімо навіть, що частина грошей відправляється за кордон. Українських зарплат це не стосується — це питання піднімається у США, скажімо. Тож розглянемо економічний аспект у міжнародному масштабі. Оскільки саме еліти, які вводять обмеження на міграцію, виступають за все більшу глобалізацію — розглянемо економічну нерівність у глобальному масштабі. Працівники в Китаї отримують, скажімо, 50 центів за годину роботи (за деякими даними — від 13 центів). Ця ціна закладається в ціну товару, який із цією дешевизною продається американцям із мінімальною зарплатнею 5,75 доларів на годину. Тож якщо хто й живе за чужий рахунок — то це країни Першого світу за рахунок країн Третього. А повераючись до переказу грошей за кордон — наживаються на цьому передусім контори на кшалт Western Union. В Україні був скандал зі зловживанням монопольним становищем. От хто наживається за чужий рахунок — а не працівник.

Кордони стають все більш відкритими для товарів і капіталовкладень. Але, якщо ми подивимося на ЄС чи США, скажімо, то кордони стають все більш закритими для іншої частини виробничого процесу — робочої сили. Де ж логіка?

Соціально-політичні причини
Я прихильник НЕобмеженої міграції, бо державна риторика боротьби з «нелегальною» міграцією автоматично зводиться до боротьби з «нелегалами». Тисячу разів повторене, саме це слово створює негативний образ, живить ксенофобію та расизм. У кінцевому випадку, саме держава з її «боротьбою проти нелегальної міграції» виявляється винною в появі та поширенні неофашизму.

Що стосується України, то часом наводять офіційну статистику злочинів, які вчинили «іноземці». Яка б вона не була за той чи інший період, прохання пам'ятати: в Україні більше половини «іноземців» - це громадяни з паспортами тієї ж Росії. Я не хочу сказати, що росіяни чи будь-хто інший менш законослухняні за громадян України — але чомусь цей аргумент переводиться на чорношкірих чи арабів, які просто на вигляд більше відрізняються від українців. Я лише хочу сказати, що аргумент зі «злочинністю» не має жодного відношення до міграційних обмежень. Якщо вже на те пішло — серйозні злочинці обійдуть будь-який кордон і навіть отримають візу. Обмеження впливають саме на простих людей, які лише хочуть жити та працювати за межами батьківщини.

Історичні причини
Кордони в сучасному розумінні та вигляді виникли не так давно. Раніше застави захищали радше від військових ворогів, а митниці збирали гроші з купців. Відомо, що на Запоріжжя до козаків приїздили навіть авантюристи-студенти з Венеції. Звичайна людина могла проїхати, якщо бажала ризикнути. Інша річ, що багато людей аж до 19 століття не були цілком вільними особисто.

Підемо до пізніших часів. Багато з тих країн, з яких зараз походять мігранти, були колоніями аж до 1960-х років. Чому у Франції стільки арабів? Після війни уряд пропагував їхній приїзд, передусім із колонії Алжиру, як дешевої робочої сили. Звідки бунти, якими нас лякають противники міграції? З нерівноцінних умов, які тривають ще від того часу.

Часом кажуть, що люди мали б «боротися на своїй батьківщині». З одного боку, це правда. А з іншого, не забувайте, що бідні країни відстають не в осанню чергу тому, що багаті їх випередили — в тому числі, грабуючи бідні. До речі, це вони продовжують робити й зараз. Про «рівну торгівлю» у СОТ відомо багато. Наприклад, як США субсидують власних сільськогосподарських виробників і забороняють робити це іншим. Або як вони ж знищують польського виробника, ввівши антидемпінгове мито — а щоб визначити, чи ціна поляків була демпінговою, бере для порівняння Канаду. Втім, це вже складніші питання.

Моральні причини
Пам'ятаєте у «Фермі тварин» Оруелла: «Всі тварини рівні, але деякі рівніші»? Громадяни одних країн можуть їздити без віз практично до будь-якої країни — скажімо, до України — тоді як ті ж українці повинні відстоювати черги до посольств, щоб поїхати до тих країн. Ми маємо не що інше, як поділ людей на різні сорти. Як би це не намагались обгрунтувати — виходить, що ти кращий або гірший, або ще гірший, залежно від паспорту.

Особисті причини
Оскільки часто прихильникам необмеженої міграції заперечують: «а ви спілкувалися з...» - можу сказати що так, якраз спілкувався. Я півроку жив у чорному кварталі в Новому Орлеані 9th Ward. На весь 9th Ward було, може, з десяток білих, переважно ж негри, латино й араби. Тому не треба казати мені, що варто боятися людей з іншою культурою. Ужитися можна прекрасно з людьми будь-яких різних культур. Це від особистості залежить.

Ми подорожували Латинською Америкою разом із громадянином США. На багатьох кордонах виникала та сама ситуація: його пропускають без проблем, а мені або потрібна віза, або як мінімум треба більше платити. Чим один з нас кращий за іншого? Паспортом?
В одному з випадків — між Гондурасом і Нікарагуа — я сам перетнув кордон по ріці, нелегально. Ібо за_бло, вибачте за французький акцент. І тому я сам знаю, що таке — бути «нелегалом», хай робив це зі специфічних причин. Наступний кордон я подолати не зміг, і ми розійшлися — лише через те, що у нас різні паспорти.

А отже
Повернемося до ліберальної теорії. Існує розрізнення між «законом» і «правом». Закон може бути неправовим. З викладених вище причин, я вважаю будь-які закони, які обмежують право людини на пересування, в тому числі міграційні обмеження, неправовими законами.

А отже, людина, яка перетинає кордон, в тому числі нелегально, або порушує візовий режим після перетину кордону — вчиняє акт громадянської непокори неправовому законові, хай навіть не усвідомлюючи того. І сам термін «нелегальний мігрант» я вважаю неправовим.

Артем Чапай

Див. також:
Наше отечество - все человечество

Оскільки ж у темі міграції виринають і питання расизму - на цю окрему тему:
Про расистську неповноцінність

фото звідси