“Хорошєє дєло “браком” нє назовутЪ!”

“Шлюб – це звичайна цивільно-правова угода,
ускладнена особистісним елементом.”
(Правдивий жарт юристів)

Коли до мене інколи приходять клієнти, аби порадитись з приводу укладання шлюбного контракту, я палко вітаю їх та радію, що нарешті в нашій країні з'являються відповідальні та притомні молоді люди, далекі від рожевих ілюзій та самонавіювань.

На жаль, мушу констатувати, що поки що більшість бажаючих зв'язати себе “наручниками Гіменея” - є неадекватами, схильними створювати ілюзії у себе, партнера та оточуючих, що нібито ідея отримати штампи в паспортах відвідала їх внаслідок палкої взаємної любові. Бо справжня любов – це явище, яке трапляється настільки рідко і з настільки незначним відсотком людства, що немає жодного сенсу прив'язувати її до обговорення проблемних питань правового регулювання шлюбних відносин.

Бажаючих посперечатись з цією тезою, наполягаючи на тому, що “а ось у мене – реально неземне кохання!” - прошу припинити лицемірити та чесно відповісти собі на такі питання:

1. Чи любитимети ви і чи будете щасливі з своєї любові, навіть якщо кохана людина не відповідатиме вам взаємністю?
2. Чи здатні ви не відчувати ревнощів, а навпаки – радіти за кохану людину, якщо вона щаслива з кимось іншим?
3. Чи готові ви зробити найбільше для людини, яку любите – позбавити її від себе, якщо ви їй не потрібні, і любити її на відстані?

Якщо ви щиро та чесно відповіли “так” на всі три питання, значить, ви - просвітлена людина, на яку зійшло саторі, а якщо ваше кохання ще й взаємне – значить, з вами сталося справжнє диво! Ви є рідкісним, неймовірним щасливчиком, якому можуть позаздрити не лише інші смертні, а й безсмертні боги, бо нічого кращого воістину не може статись ані зі смертними, ані з богами! Годі казати, що Сімейний Кодекс (в принципі, як і будь-що інше в цьому житті) вам потрібен приблизно так само, як рибці парасолька :)

Абсолютна ж більшість не настільки щасливих людей шукає в шлюбі (як офіційному, так і в спільному житті) зовсім інше. Незабутнє враження на мене справила історія “шлюбу” американського антрополога Він Сарджент, яка вийшла заміж строком на шість діб за вождя папуасського племені Обахорока.

Обахорок: “Вона обіцяла мені народити сина та повернутися разом з ним в моє селище. Він виросте в чоловічому домі та завоює для мого народу всю полонину Балієм. ... Гірше за все те, що через зв'язок з нею я втратив честь вождя. ...Я зможу повернути свою честь лише в тому випадку, якщо вона поверне мені те, що було сплачено за неї як за наречену, та подарує кращим людям мого племені нові холіми [чохли на чоловічий статевий орган], вони знову стануть моїми прихильниками. А стати знову великим вождем я зможу лише в тому випадку, якщо вона привезе мені сина.”

Індонезійський військовий: “Американська журналістка проїхала в пошуках гострих відчуттів та з надією написати бестселер. Для цього вона вступила в статевий зв'язок з вождем примітивного племені, пообіцявши йому нелегально дістати зброю. Якщо вона не сплатить Обахороку вартість 25 свиней, не поверне йому 35 холімів та інші весільні подарунки, то це загрожує йому швидкою смертю. Більше того - буде зганьблене не лише його ім'я, але й його рід. Як бачите, її суєтне бажання доволі сумнівним шляхом здобути сенсаційний матеріал може коштувати життя багатьом”.

Хочу лише додати, що вождь Обахорок зміг збудитись на авантюристку, від якої “тхнуло смердючим жиром та огидною водою” [кремом та духами] та виконати подружній обов'язок лише за допомогою своєї молодшої дружини:

Обахорок: “ - Ми зарізали молочне порося, і вона змазала потилицю [найбільш збуджуюча частина жіночого тіла для папуасських чоловіків] жиром та кров'ю. Я дуже збудився від Ауавами, після чого поквапився до білої жінки та виконав свій обов'язок.

- А що сказала біла жінка, коли дізналася, що спочатку ти побував у Аувами?
- Я їй про це не розповідав. Мені хотілося знову стати великим вождем, а вона була єдиною, хто міг дістати мені зброю”.

Коли я розмовляю з людьми, які звертаються до мене з проханням допомогти їм розірвати шлюб, поділити майно та визначити місце проживання дітей, то ловлю себе на думці, що вони по суті своїй, за своєю психологією та очікуваннями - практично нічим не відрізняються від вищеописаних американки та папуаса. Тільки, розповідаючи про історію свого шлюбу, майже кожен вважає за необхідне запевнити мене, що їхній шлюб був “з кохання, а потім “щось” сталося”. “Бу-го-га”, - подумки кажу я собі.

Насправді після невеличкого опитування з'ясовується, що люди укладали офіційний шлюб чи просто “жили разом” з найрізноманітніших спонукань. Найбільш популярні, за моїми спостереженнями, такі: “так прийнято”, “аби здихатись батьків”, “щоби діти були, та ще й законні”, “батьки, родичі, друзі та сусіди весь час питали – коли вже?”, “хотілося покрасуватись в білій сукні та фаті”, “формалізація “дружби організмами”, тобто статевий потяг, щиро переплутаний з почуттями та справжіми намірами”, “бажання покращити свій майновий стан”, “бажання підвищити свій соціальний статус”, “вдвох жити зручніше та цікавіше”.

Всі ці мотиви цілком прийнятні та мають повне право на існування, але ж справжня трагедія полягає в тому, що кожен з пари має при цьому не просто різні, а взаємовиключні мотиви, причому старанно їх приховує, натомість розповідаючи партнерові байки про “неземне кохання”.

Сувора правда полягає в тому, що інститут шлюбу, про який писав Фрідріх Енгельс, економічно вичерпав себе для значної кількості населення, в тому числі - і України. Тобто, більшість жінок цілком спроможні утримувати себе та дітей самостійно, а тому, за великим рахунком, чоловіки в якості шлюбних партнерів для них більше не є життєво необхідними. Так само і чоловіки цілком здатні обійтися без жінок в якості дружин чи подруг. В принципі, у них практично ніколи і не було з цим особливих проблем ;)

Незважаючи на це, більшість жінок та чоловіків продовжують жити парами. Головне, аби вони при цьому знали про вади та переваги офіційного та неофіційного шлюбів. Так ось – практика свідчить, що переваги офіційного шлюбу є мінімальними в порівнянні з його недоліками. Чесно кажучи, мені невідомі ніякі переваги законного шлюбу, в той час як проблем від нього – хоч греблю гати.

Що стосується майна, то ніхто не заважає парі, що живе так званим “громадянським” шлюбом – відразу набувати його з оформленням “на двох”, а ще краще – з вказанням ідеальних часток кожного, якщо ці частки не є рівними. Для того ж, аби уникнути проблем у спадкоємців у випадку раптової смерті, треба всього лише своєчасно скласти заповіт.

Що стосується дітей, то всі діти, незалежно від того, чи перебували/перебувають у шлюбі їхні батьки - є рівними за своїм статусом та правами, і обидва з батьків мають однакові права та обов'язки відносно них.

Тобто, якщо обидва партнери є чесними одне з одним в усіх відношеннях – статевому, емоційному та економічному – ніякий офіційий шлюб їм не потрібен, крім тих випадків, звичайно, коли вони не можуть знайти кращого застосування грошам, крім як викинути їх на одноразові весільні причиндали та напоїти на весіллі натовп малознайомих людей. Але навіть для цього реєструвати шлюб не потрібно – купуйте собі сукню, замовляйте ресторан, та й гуляйте донесхочу! Зате потім, якщо ви вирішите спокійно розійтись – вам не доведеться бігати по судах, витрачаючи час, нерви та гроші.

Якщо ж має місце одностороннє чи навіть обопільне зловживання довірою – ніякий штамп в паспорті нікого не врятує. Більше того – саме той, хто був чесним у стосунках, постраждає найбільше. Тому що судова система України є настільки “повільною” та корумпованою, що недобросовісна сторона може роками, якщо не десятиріччями – тягнути справи. Це стосується всіх наслідків розірвання шлюбу - розподілу майна, стягнення аліментів, а найжахливіше – визначення місця проживання дітей.

Жахливі приклади – в наступній серії ;)

Тетяна Монтян

малюнок звідси

“Хорошєє дєло “браком” нє назовутЪ!”. Частина друга і частина третя