Репортаж з акції громадянської непокори

Сьогодні з приводу будівництва 17-поверхівки на території лікарні відбувся справжній бунт.

- По хорошому кажу, залазь в "Бобік".
- Ніфіга, там місця нема.
Міліція (вже стримаюсь від слова менти) не сподівалася такого опору. Вони по четверо намагаються запихати протестувальників до бобиків, але поки триває штовханина, ті вистрибують назад.
Журналіста Андрія Манчука міліціонери травмували, вдаривши об борт своєї машини. Його забрала швидка, але й із лікарні довелося піти.
Незважаючи на те, що міліціонерів було стільки ж, скільки найактивніших протестувальників, здається, бобік так і поїхав порожнім. Бо люди відбивали одне одного. Один за всіх - і всі за одного.

Про незаконне будівництво на території лікарні можна потім глянути тут (стаття) або, детально з юридичної точки зору, тут (прес-реліз на акцію).
Оскільки чиновники й далі затягують час, а будівництво триває, місцеві мешканці, працівники інституту Богомольця та Жовтневої лікарні, а також різні незалежні активісти вирішили вдатися до прямої дії.
Перед акцією сталося певне непорозуміння, оскільки зранку вивісили свої прапори КУПРівці, тобто люди з "Коаліції учасників помаранчевої революції". Це правда, що вони стоять під забудовою вже давно, але от щодо чистоти їхніх намірів у багатьох людей є сумніви. Багато з учасників не хотіли виступати при піднятих прапорах такої організації. Ми почали були знімати їх, але врешті, щоб не сваритися між собою, дійшли до компромісу, щоб їх просто спустити на час акції.

Почали ми з того, що з боку парку ім. Богомольця спустилися в протигазах і марлевих пов"язках, несучи на носилках два муляжі трупів. (Їх вранці виготовив академік Вадим Березовський, 76-річний боєць із інституту.) Це мало символізувати загрозу сибірки, адже котлован копається на місці колишніх поховань померлих від цієї хвороби та чуми. Наскільки ця загроза реальна - див. у прес-релізі вище. Однозначно, ефект від протигазів і "трупів" був, на мою думку, сильний.

Є й інші порушення закону. Будівництво ведеться менш ніж у 50 метрів від лікарняних корпусів (власне, у трьох метрах!), всупереч усім санітарним нормам. Крім того, воно ведеться менш ніж у 30 метрах від парку Богомольця (власне, прямо до паркану парку було прикручено паркан забудови), всупереч закону про охорону пам"яток.
А громадянська непокора, нагадаю - це навмисне адміністративне порушення як протест проти порушення законів державою чи з дозволу держави.

На в"їзді до забудови вже два тижні під знаком "зупинку заборонено" стоїть КАМАЗ забудовника - щоб місцеві не заблокували цей в"їзд, КАМАЗ від"їжджає, коли завозять техніку, і знову стає там. Міліція на це порушення не реагує. (До речі, цьому КАМАЗу хтось вночі проколов переднє колесо та розмалював його гнівними гаслами проти забудовника Куровського та партії БЮТ, членом якої він є). Ну що ж.
Тому, саме дійшовши до КАМАЗА, навпроти в"їзду до забудови ми прямо в протигазах заблокували вулицю Шовковичну.
Спершу кілька людей стали, взявши одне одного під лікті. Потім підійшли люди з носилками й поклали носилки прямо на дорогу, а самі приєдналися до блокування. Один із активістів приніс трос, і ним ми обв"язалися, щоб нас було важче розчепити.
А підполковник міліції Соцький стояв між двох "трупів" на носилках і спершу кричав, а потім викликав підмогу.
- Так, кожного ззаду по двоє, і тягніть до машини. А ви обв"язуйтесь, обв"язуйтесь, нам легше буде всіх разом забрати.
Ага, чорта з два. Вони навалились і почали просто відтісняти нас в бік тротуару, але ми не розчепляли рук. Коли ж міліціонери (ну що ж так куьтурно? :) почали по одному відривати людей скраю, втрутились і інші місцеві мешканці й активісти, і просто почали відбивати цих людей з рук міліції.
Здається, та не чекала на це. Кількох вони таки посадили до Бобіка. Але там ззаду місця лише на двох, а менти (таки не стримаюся) намагалися запхати туди п"ятьох. Скажімо, коли мене вчотирьох підняли від землі і намагалися запхати всередину, я просто вперся ногою в заднє сидіння - і чорта з два мене туди запхаєш. А тим часом ті, кого вже посадили, повистрибували.

Травма, лікарі та міліція
Найгірше довелось Андрію Манчуку. Його двічі вдарили спиною об відкритий борт машини. А швидка допомога, яку один із друзів Андрія намагався викликати - замість прислати машину, почала розпитувати, що відбувається на акції. Тільки коли знайомим лікарям подзвонила Ольга Богомолець, внучка академіка Богомольця, швидка приїхала одразу. Андрія Манчука забрали до лікарні.

А тим часом хлопцеві, який дзвонив до швидкої, передзвонили... з міліції. Почали розпитувати, хто він такий і що сталося. Це їм важливіше, ніж здоров"я людини, яку менти самі й травмували.
Пригоди Андрія на цьому не закінчилися. Коли він був у лікарні, йому встигли зробити рентген, але потім попередили, що по нього вже їде наряд. Тому він змушений був швидко йти з лікарні.
Пізніше ми зустрілись із ним, і зараз він із друзями. За його словами, є підозра, що або затиснуто нерв, або зламане ребро.

Один за всіх, і всі за одного
Усіх своїх ми відбили. (Від мене подяка, зокрема, Тані Монтян) Коли вже практично всі відбилися, приїхав такий собі Генадій Москаль і перед камерами почав казати міліціонерам їхати геть. (Цікаво, хто такий Москаль, що його так беззастережно слухаються менти? А як же Тегмінатог Югочка Луценга?) Але штука в тому, що в Бобику ще лишався один товариш. Кілька з нас ззаду намагалося відкрити машину.
- Ану не чіпайте машину!
- Ну так відкрийте її самі.
І вони таки відчинили й випустили людину. Дяді міліцонери були сконфужені.
- Що, вашого Соцького вже добре Куровський підгодував?
Справді, якщо спочатку вони жорстоко пресували, то потім усе слабшали й слабшали, мірою того як опір їхнім діям наростав, бо приєднувалися нові люди, під вигуки жіночок:
- Що ж ви робите? Тут же й дівчата!
До речі, дівчат і жінок багато бойових виявилося.
Затримати ж нікого не змогли саме через солідарність. Через те, що кожен підтримував іншого.

Fencebusters!
Після того, як ми відбили всіх своїх, Андрія повезли до лікарні - ми вирішили продовжити.
Паркан забудовника, нагадаю, примотано до паркану парку, що належить Інституту ім. Богомольця. Інститут попросив очистити свою територію від чужорідних елементів.
Ще вчора звечора ми провели підготовчу роботу. Величезними секаторами (кодова назва: "аццкій кусун") підрізали всі дроти, яким забудовник примотав свій паркан. Тож він висів, але тримався вже на соплях - суто за рахунок пружності обрізаного дроту.

І сьогодні все пішло як по маслу. Любо було глянути. Люди біжать вздовж паркану і просто б"ють його - а одна металева секція за іншою зриваються і красиво летять вниз по схилу.

І якщо буде тривати беззаконня, то й опір - далі буде...

Кілька прикінцевих зауважень.
Намагаюся казати це щоразу.
Тільки активність простих людей в різних формах є справжньою протидією до корупції. Якщо використовувати "замовних" активістів - гроші закінчаться, а фігня триватиме. Якщо вдаватися по допомогу до політичних партій - вони будуть піаритися: тут одна, там інша - і тільки доти, поки їм це потрібно. Якщо апелювати до чиновників - вони будуть відписуватись.

Звісно, юридична протидія залишається основою. Акції ж є їхньою підтримкою та приверненням уваги. Скажімо, мешканці будинків довкола Жовтневої лікарні подали до суду на цю забудову. І це критично.
Втім, імхо, в ситуації сумнівної загальної законності, як у нас, вирішальним може стати об"єднання простих людей та взаємна солідарність. І не під чиїмось крилом, не за будь-чиєї підтримки. Як кажуть: "Не вір, не бійся, не проси".
Тільки самостійно, без тих, хто на цьому зароблятиме чи піаритиметься. А бажано, на мою думку, й без центру як такого - Організуймося, Організуйтеся.

Артем Чапай

фото jara-romawka та igordaily